Музей Стуса помістився в одній кімнаті

У Донецьку не так вже й багато музеїв, а тут випала нагода забрати до шахтарської столиці приватний музей Василя Стуса із Горлівки. Адже попередній власник не зміг його далі утримувати через проблеми зі здоров’ям. Заступник директора донецької бібліотеки імені Крупської Наталя Петренко зазначає, що музей тепер має літературний нахил і розташований в одному приміщенні з музеєм Тараса Шевченка.

«Там, в самому горлівському музеї було окреме приміщення, і в них була інша конструкція самого музею. У нас буде бібліотекар, бо штат бібліотеки не передбачає музейних працівників. У нас буде бібліотекар, який проводитиме екскурсії та вестиме всю роботу, пов’язану з музеєм», – зауважує Наталя Петренко.

Однак не всі задоволені подібним станом речей. Серед них є заступниця голови обласної громадської організації «Просвіта» Марія Олійник.

«Я вважаю, що більшої ганьби для Василя Стуса, ніж відкриття оцього спотвореного нібито літературного музею в бібліотеці імені вдови Леніна придумати не можна було. Я вважаю, що Стус заслуговує того, щоб саме в місті Донецьку був окремий музей Стуса, і найкраще було його відкрити в тому будинку, де він виріс. Я пропонувала владі викупити цей будинок, але так не сталося. Але і сьогодні є можливості, наприклад, у тій школі, що він закінчував, номер 75. Зараз там ліцей, але є частина школи, де можна повноцінний музей зібрати», – переконує Марія Олійник.

Марія Олійник додає, що насправді музей можна було б зробити цікавим та унікальним, виставивши там, наприклад, студентські роботи Василя, які зараз зберігаються в університеті, однак, очевидно, ніхто в цьому не зацікавлений.

У бібліотеці музей доступний лише з 9 ранку до 16.30 з понеділка по четвер. З цього приводу та з приводу самих умов для експозиції обурюється відвідувачка Валерія Дубова. Вона розповіла Радіо Свобода, що під час нещодавнього відкриття у музеї було дуже холодно, а сама експозиція абсолютно не вражає.

«Залишилося враження, що цей музей відкрили більше для галочки, а не для того, щоб бути центром української культури в Донецьку. Тому що все це виглядає досить куцо. З експонатів, які мають певну цінність, лише светр чи якийсь предмет одягу. Це вселяє недовіру до музею. Бо людей треба зацікавити не просто якимись документами, але душею та цікавими фактами, а не просто сухою інформацією», – розповідає Валерія Дубова.

Місцева студентська молодь кілька років тому вирішила надати Донецькому національному університету, де вчився Стус, його ім’я. Але колектив університету ініціативу не підтримав.