Знову липень — знов картонки: як намагаються дискредитувати мітинги щодо армійської реформи

Як звільнили міністра оборони Михайла Федорова: хронологія подій

У вівторок, 14 липня 2026 року, Верховна Рада проголосувала за відставку прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, через що весь склад уряду в Україні автоматично втратив повноваження. 

Наступного дня президент Володимир Зеленський заявив, що ще не визначився з перепризначенням Михайла Федорова на посаді міністра оборони. Увечері того ж дня Михайло Федоров опублікував звіт про результати роботи на посаді та підтвердив свою відставку.

За час роботи у відомстві він робив акцент на технологічному розвитку війська, зокрема розвитку безпілотних систем і цифровізації процесів. Після звільнення Михайло Федоров заявив, що президент Володимир Зеленський пропонував йому залишитися в команді на посаді радника, але він відмовився. Також він говорив, що проблеми з мобілізацією неможливо вирішити без змін у війську та нового суспільного договору щодо армії.

Вже 16 липня 2026 року, Верховна Рада призначила новий склад Кабінету Міністрів на чолі з прем’єр-міністром Сергієм Корецьким. Парламент підтримав оновлення уряду («за» проголосували 264 депутати), окрім посад міністрів оборони та закордонних справ, кандидатури яких має окремо подати президент.

Після відставки уряду всі його члени продовжували тимчасово виконувати обов’язки, доки 17 липня уряд не призначив тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони Євгена Хмару.

Володимир Зеленський пояснив кадрові зміни проблемами у взаємодії між Михайлом Федоровим та головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським. За словами президента, між ними не вдалося налагодити ефективну співпрацю, а питання на рівні армії, зокрема у бригадах та сфері мобілізації, залишалися невирішеними.

Михайло Федоров під час брифінгу заявив, що проблеми з мобілізацією неможливо вирішити без змін у війську та нового суспільного договору щодо армії. Він також розповів про конфлікт з Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським.

За словами ексміністра, команда Міноборони зіткнулася з повним блокуванням усіх реформ та пропозицій щодо покращення армії з боку Олександра Сирського. За словами Михайла Федорова, Головком не готовий прямо говорити про проблеми, натомість «готовий плести інтриги» та підозрювати медіакампанії проти себе. Зрештою Олександр Сирський поставив ультиматум керівництву держави.

«Президент сказав, що не планує змінювати Сирського — це його рішення як верховного головнокомандувача. І я з цим рішенням повністю погодився, і сказав: значить, я буду вчитися працювати з ним, тому що все-таки наш клієнт — український народ, а не хтось інший Тому що насправді Сирський у 2022 році врятував нашу країну, він провів Київську операцію, провів Харківську операцію, брав участь у Херсонській. Ми не можемо такого командира недооцінити. Але війна змінилася повністю, дрон змінив архітектуру війни… Система управління змінилася, і ми не можемо їхати на тому, що було тоді», – заявив Михайло Федоров.

Чому українці вийшли на мітинги у липні 2026 

Після відставки Михайла Федорова у Києві та інших містах України почалися акції на його підтримку. Учасники мітингів вимагали повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони, а також закликали до звільнення головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського. Серед вимог також звучали заклики до змін у військовому управлінні та припинення, як висловлювалися учасники акцій, «тиску на військових».

Прихильники Михайла Федорова пояснюють свою позицію тим, що за час роботи у Міністерстві оборони він робив акцент на технологічному розвитку війська, зокрема розвитку безпілотних систем, цифровізації процесів і зміні підходів до управління, акцентуючи на збереженні життів військових. І що після його звільнення реформа війська в Україні буде призупинена або ж взагалі станеться «відкат» із скасуванням нововведень.

Окремим приводом для критики на адресу Олександра Сирського стали звинувачення у проблемах із проведенням реформ у війську. Також колишній радник Михайла Федорова Сергій Стерненко заявляв, що командування ЗСУ тисне на військових, які вийшли на мітинги чи підтримували їх. 

Також у публічному просторі згадували ситуацію із підрозділом «Скеля». «Скеля» — це 425-й окремий штурмовий полк ЗСУ, назва якого в медіа пов’язується з Головнокомандувачем Олександром Сирським. Підрозділ опинився в центрі гучного розслідування через численні небойові смерті новобранців та свідчення про жорстоке поводження із військовими.

Відреагувавши на хвилю протестів, 18 липня 2026 Володимир Зеленський повідомив, що провів розмови з Михайлом Федоровим та Олександром Сирським і що рішення щодо подальших змін в армії «будуть напрацьовані».

Того ж вечора Михайло Федоров опублікував допис:

«Зміни обовʼязково будуть. Ви мені дякували за Мрію та Дію. Від себе дякую за надію. Такої відповідальності не відчував навіть на урядових посадах. Дякую ветеранам та військовим за те, що тримаєте фронт і честь. Діалог є. Вірю, що все вдасться».

Якими вкидами намагаються дискредитувати мітинги 

Разом з мітингами у липні 2026 одразу ж активувалася інформаційна кампанія, метою якої є зупинити громадянську активність. 

Разом із мітингами у липні 2026 року одразу ж активізувалася інформаційна кампанія, метою якої є поставити під сумнів щирість учасників акцій та переконати суспільство, що громадянська активність нібито має штучне походження.

Подібне вже відбувалося роком раніше. У липні 2025 року, коли українці та українки виходили на акції на підтримку незалежності НАБУ і САП, одним із найпоширеніших способів дискредитації був наратив про «проплачені мітинги».

Через рік, у липні 2026 року, змінилися тема протестів і вимоги, але аргументи противників акцій залишилися схожими.

Ботоферми і маніпуляції інформацією

Те, що проти мітингів у липні 2026 року розпочали інформаційну дискредитаційну кампанію, помітили як журналісти, так і громадські діячі. Наприклад, Інститут масової інформації дослідив, як саме в українськомовних Telegram-каналах висвітлюють тему мітингів. І прийшов до висновку, що чотири з п’яти найбільших телеграм-каналів писали про мітинги, але при цьому замовчували причини та вимоги учасників і учасниць акцій.

«Вони різними прийомами сформували напрочуд схожу картину: протест утратив свою конкретну причину, постать Федорова зникла зі стрічок, а суспільне обурення розчинилося в потоці офіційних пояснень і запевнень», — зазначають журналісти.

Водночас у соцмережах під дописи на підтримку мітингів чи навіть нейтральних, які просто повідомляють про сам факт, почали масово зʼявлятися коментатори і залишати негативні, знецінюючі коментарі. У цих коментарях легко відслідкувати повторюваність декількох наративів — як не про начебто «проплаченість» мітингів, так про те, що про армійську реформу кажуть не військові, так і про те, що це вийшла молодь, яка «нічого не розуміє». 

Ця масовість і повторюваність може вказувати на залучення ботоферм, а негативний тон коментарів — на те, що кампанія спрямована саме на дискредитацію громадським протестам.

Показовим є те, що під дописами «Гречки» про мітинги у липні 2026 року кількість коментарів була значно більшою, ніж зазвичай.

Якщо під більшістю публікацій медіа у Facebook зазвичай з’являється до 15 коментарів, то під матеріалами про акції їхня кількість сягала подекуди 135 коментарів.

Переважна частина цих коментарів містила критику учасників мітингів та звинувачення на їхню адресу.

Подібна ситуація спостерігалася і під час протестів у 2025 році. Тоді учасників акцій також намагалися представити як «керованих». Навіть наратив про те, що мітингує «молодь, яка нічого не розуміє» час від часу у цих коментарях повторюється — раніше «Гречка» вже розвінчувала цю маніпуляцію, коли її застосовували для дискредитації мітингів у липні 2025 року.

Або, наприклад в коментарях до постів «Гречки» про мітинги в різні дні одні і ті самі акаунти повторюють один і той самий текст. Інколи — дослівно.

Ось це коментар до посту про мітинг на Фейсбук-сторінці «Гречки» від 18 липня:

А це — скриншот коментаря під постом про мітинги на Фейсбук-сторінці «Гречки» від 19 липня 2026:

Сам акаунт є закритим.

Ще однією інформаційною маніпуляцією, до якої вдаються деякі коментатори — так званий «вотебаутизм». Це коли замість контраргументів на аргументи опонента використовують твердження, яке взагалі не стосується теми. Наприклад, коли застарілі підходи в управлінні армією в Україні під час війни призвели до того, що люди вийшли на мітинги, деякі коментатори питають, чому ніхто не мітингує проти підвищення тарифів на проїзд. Цікаво, що такі коментатори насправді можуть прийти на ці ж мітинги і на картонці написати свій заклик проти підвищення тарифу, або будь-який інший (в межах законодавства) — це не заборонено.

«Все проплачено»: чому люди виходять на площі

Один із найпоширеніших закидів щодо мітингів у липні 2026 року — нібито їх учасникам платять гроші за вихід на акції.

Організатор мітингів у Кропивницькому Денис Марков розповідає, що такі звинувачення почали з’являтися майже одразу після старту акцій.

За його словами, він не збирав людей і не формував список учасників. Він лише оприлюднив у своїх соцмережах інформацію про місце та час проведення мітингів.І якщо на першій акції він знав значну частину людей, які прийшли, то надалі серед учасників було дедалі більше незнайомих йому людей.

«Багато коментарів було стосовно того, що це все проплачені мітинги. Насправді це смішно, бо до нас підходила людина, пропонувала тітушок за гроші. Я одразу повідомив поліцію про це. Тітушки, проплачені мітинги — це неприйнятно. Тут люди якраз стоять проти корупції», — розповів він.

І додав, що бачив негативні коментарі в соцмережах із закидами, начебто участь в акціях «проплачена».

«Там і боти є, є і реальні люди. Мабуть, їм важко зрозуміти, що хтось готовий відстоювати ідею, виходити за свої права», — пояснив Денис Марков.

Щоб у жартівливій формі відповісти на звинувачення про «оплату», учасники акцій принесли на мітинг коробку з написом «зарплата» та цукерками всередині.

Учасниця мітингу у Кропивницькому 39-річна Анастасія, на запитання журналістки «Гречки», чи отримувала вона гроші за участь або чула про подібні пропозиції від інших, відповіла, що ніякої винагороди учасникам не роздають, централізовано нікого не завозять.

«Це все на нашому ентузіазмі, на нашій любові до України і вірі в найкращі зміни», — додала Анастасія.

«Там немає військових»: хто насправді виходить на акції

Серед коментарів щодо мітингів часто можна побачити твердження, що серед учасників нібито немає військових.

З однієї сторони, цілком зрозуміло, що військові, які наразі стоять на захисті країни, не можуть залишити позиції і прийти на мітинги. Проте це не означає, що вони не підтримують вимоги громадян до влади, які на цих мітингах озвучують. Та й оскільки одна з цих вимог власне відставка Головнокомандувача ЗСУ, то діючим військовим вже приходили попередження, що за публічні висловлювання на підтримку мітингів їх можуть покарати.

Однак у Кропивницькому та інших містах на акції виходять ветерани. Один із них — 30-річний Дмитро, ветеран і вимушений переселенець із Лимана Донецької області. 

«Я воював, і отримав поранення ще при Залужному. Але зараз в мене багато побратимів, багато друзів у війську, і вони всі не згодні з діями Сирського», — говорить Дмитро.

Частина учасників акцій виходить не за себе, а за тих, хто не може бути присутнім. Це зокрема люди, чиї рідні зараз служать у війську. На картонках можна побачити написи на кшталт «Стою за тих, хто не може, бо боронить усіх нас».

«Це політичний проєкт»: чиї інтереси стоять за мітингами

Ще один поширений закид — що акції нібито організовані певною політичною силою.

У соцмережах можна зустріти закиди, що мітинги нібито пов’язані з окремими політиками чи партіями.

Однак серед вимог учасників акцій у Кропивницькому немає закликів підтримувати конкретну політичну силу. На картонках — переважно вимоги щодо майбутнього армії, реформ, кадрових рішень та захисту військових.

Серед учасників — люди різного віку, професій та життєвого досвіду: ветерани, волонтери, працівники громадського сектору, IT-сфери, переселенці та місцеві жителі.

Організатор акцій Денис Марков також говорить, що не закликає людей підтримувати будь-які політичні партії.

«Я лише кажу про час і місце мітингу, погодженого з місцевою владою. Адже масові заходи потрібно погоджувати з органами місцевого самоврядування. Люди приходять самі. Я не кажу нікому, що писати чи що говорити», — зазначає він.

«Гречка» не знайшла підтверджень зв’язку організаторів акцій у Кропивницькому з політичними партіями.

«Картонки» як форма громадянського висловлення

Мітинги з картонками в Україні вже стали окремою формою громадянського протесту. У липні 2025 року саме картонні плакати були одним із символів акцій за незалежність антикорупційних органів. І вони дали результат.

Через рік громадянам України довелося знову повернутися до цієї форми протесту — вже у дискусії про майбутнє українського війська. Хтось приходить після роботи. Хтось приїздить з іншого міста. Хтось тримає плакат замість близьких, які зараз на фронті.

І саме ці люди, а не коментарі в соцмережах, є головними рушіями змін.