У кіровоградському театрі поставили «Сповідь Дон Жуана»(ФОТО)

Згадувана п’єса є черговою спробою ревізії знаменитої легенди про багатого іспанського шляхтича дона Хуана Теноріно, у світовій історії відомий як винахідливий спокусник, шкідник репутації багатьох шанованих родин Іспанії, що залагоджував усі свої конфлікти за допомогою близького друга, самого короля дона Педро. Із часом, починаючи з епохи Просвітництва, гострі залами сексуальної провокації дещо пом’якшилися або нівелювалися зовсім: Дон Жуана вже почали трактувати як особистість нового типу, провідника філософії індивідуалізму, що закликав своїх сучасників рішуче долати перешкоди суспільної традиції і самостійно влаштовувати свою долю.

Анатолій Крим зображує Дон Жуана за кілька днів до смерті, позбавленого переваг молодості та повного гаманця. У домі знаменитого гульвіси господарюють протяги, стіни заслані пилюкою, а старий слуга Лепорелло, що колись підбивав на гріх гонорових пан, не годен навіть як слід просмажити курку. Передчуваючи свій скорий відхід, Дон Жуан бажає висповідатися, проте зробити це, як виявляється, не так-то й просто – священики відмовляються допомагати єретикові й посланцю пекла, який занапастив аж 617 жіночих душ. Основна інтрига твору зав’язується з моменту появи юного монаха – єдиного на ціле місто служителя культу, що зголосився навідати старигана. Відповідно характеру п’єси парадоксу персонажі міняються змістовим наповненням своєї ролі, значно перевершують суспільно заданий ресурс своєї людськості і людяності, таким чином, через сварки, важко здобуте порозуміння, відкриваючи для себе єдино сущий закон життя – не слід опиратися природі та зраджувати своєму покликанню. Дон Жуан уже звинувачує хлопця в тому, що той колись відмовився боротися за свою любов і, як блазень, загорнув свою велику образу на світ у подерту сутану, хоча міг би стати добрим ґаздою та батьком великого сімейства…

Прекрасний матеріал п’єси Анатолія Крима – комплекс порушений проблем, відкритий діапазон тлумачення знаменитих образів Дони Анни, Командора та самого Дона Жуана, включення батальних сцен, ефектні репризи та ужиткові афоризми доби – вочевидь заслуговував на кращу або більш «чутливу», більш розроблену версію постановки. Почерк сценічної взаємодії деяких акторів із своїми партнерами був рубаний і грубий, вкрай бідний на мову жестів та стишених мімічних реакцій – ніби йшлося не про епоху інтриг та елегантно упорядженої розпусти, а засідання педради у проблемній школі. Дещо за повільним видавався і темпоритм дійства. Проте очікування публіки однозначно виправдав образ головного героя у виконанні актора Юрія Жеребцова – розважливий, статечний шляхтич із надзвичайною гостротою розуму і несподіваним умінням перейнятися болем іншого.

Валентина Головань

Фото: Валерій Лебідь

text-align: center;images/kultura/donjonn8.JPG