Сьогодні у Кіровоградському драмтеатрі прем’єра

Про особливості створення драматичного тексту на основі відомого оповідання, роботу з акторами, джерела фінансування проекту, а також плани на оновлення репертуару трупи, журналістів поінформували директор департаменту культури, туризму та культурної спадщини облдержадміністрації Валентина Животовська та головний режисер театру корифеїв Євген Курман.

Вибір літературного матеріалу для нового спектаклю, як відзначив Євген Курман, пояснюється доброю традицією постановки творів саме української драматургії на теренах нашого краю: «Ситуація, що склалася на сьогодні, озвучує запит публіки на демократичний театр, а не складні речі із замахом на елітарність. Зараз важливо привабити людей до цього місця; зробити його модним, затишним, проте й доступним».

Практично з перших днів роботи обласного театру як стаціонарного закладу важливу частину його репертуару складають такі вистави, як «Весілля в Малинівці», «Наталка Полтавка», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Катерина», «Дай серцю волю – заведе в неволю»,  «Наймичка».

Вистава під назвою «Сорочинський ярмарок» ставилася на сцені Кіровоградського обласного українського музично-драматичного театру ім. М.Л. Кропивницького тричі, однак кожного разу за основу брався текст інсценізації Михайла Старицького. Натомість нова постановна версія вистави виконана на оригінальному матеріалі прозового твору Миколи Гоголя, а отже, – під час свого готування потребувала обробки драматизацією, перекладу на мову діалогів та ремарок. Таким чином, світ побачить образок, кольоровий скалок старосвітської України середини ХІХ століття, начинений гарними хореографічними та музичними номерами (пісні писав сам Курман, а музику до номерів – донеччанин Євген Кулаков), комедійною буфонадою, репризами і щемливою, – достеменно гоголівською, – нотою ностальгії за тими часами.

Чи не вперше у роботу над виставою залучено всю трупу театру, у тому числі акторів, що близько трьох років не мали ролей. На питання журналістів про ймовірні труднощі вибору виконавців на головні ролі, пан Курман відповів, що піврічний досвід роботи із творчим колективом нашого театру дозволив йому розглядіти примітні типажі і об’єми зображальних можливостей кожного з акторів, тому-то зробити це було досить просто. Адже Гоголь передає строкатість ярмарку – передусім людських масок, типажів, широких колоритних мазків характеру. Задачі відтворити складні психологічні стани чи етапи внутрішнього переродження не стояло. Власне ярмарок, рядно вбрана і пристрасна, ворушка українська людність, а не пара закоханих – козаченка Гриця Голопупенка та Параски, – і є головним героєм твору в інтерпретації Євгена Курмана.  Тема стихійності, гіперемоційності, а звідси – творчості або схильності до переступу певної етичної, звичаєво-правової норми українцями розробляється як в у сюжетній лінії сватання Грицька до Параски (звільна, не за правилами), так і в кожній комедійній репризі чи сцені. Серед примітних акторських робіт режисер першою чергою відзначив образ чорта у виконанні Євгена Скрипника.

Валентина Головань

Фото: Валерій Лебідь