Гаївки на Козачому острові у Кіровограді(ФОТО)
У Кіровограді свіжа травичка на закинутих галявинах Козачого острова (колишній парк імені О.С. Пушкіна, що поблизу школи № 4) скропилася потом перших спортивних змагань. 5 травня відбулося свято кіровоградських Гаївок, між іншим, – дванадцяте з року свого відновлення, – про що обмовилися організатори події.
Програму свята склали ігри спортивного типу та стародавні забави молоді, що проводяться здебільшого у колі – символ сонця, якому поклонялися наші пращури. Деякі з обрядових дій та коротких сюжетних інсценізацій, що передували веселощам, також відсилають до відомих фольклорних переказів, які по-різному витлумачують таємницю народження життя на землі, викладають спостереження народу над природними явищами загалом. Наприклад, жіноча гра «Шум» – збоку нагадує процес шиття: ведуча, як голка на полотні, по черзі обходить всіх учасниць, витягуючи за собою довге «нитво» із дівчат-попередниць. Зигзагоподібні рухи учасниць в хороводі, рівний ритм присідань та зведення на рівні нагадує про залежність жіночого життя від зміни фаз місяця…
Згідно народної традиції гаївки – форма гуртування людності одразу після відзначення «храмового свята», тобто, урочистої служби в церкві. Старі знаходили нагоду побачити далеких родичів, господарі радилися між собою про найкращу ціну своїй городині чи худібці на найближчий ярмарок, молодь, як і передбачалося, – активно знайомилась, нерідко розходячись на пари заручених, що вже чекали осені. Відтак, чимало ігор та забав робили можливим як годиться обмацати і обдивитися з усіх сторін об’єкт своєї симпатії: у «Вербовій дощечці» парубки підважували на руках кожну з учасниць дівчачого кутка, а дикі перегони «Квача» та «Ремінця» примушували молодих людей зіштовхуватися між собою животами, спинами, плечима… Принаймні, кілька довгоногих хлопців у футбольних формах, що завітали на цьогорічні гаївки, мабуть, таки поповнили свої телефонні контакти кількома новими іменами.
Завітати на гаївки замість відсиджувати традиційний, як для нашого сучасника, батл шашлику з «Мізином» – це, по-перше, хороший внесок у розвиток нової не-смітникової культури дозвілля і можливість знайомства з цікавими людьми; по-друге – привід серйозно взятися за себе, підтягти фізичну форму, докладно розпитавши кого слід про спортивні зали, оптимальні моделі велосипедів чи рибальського начиння. А ще ця весняна забава відкриває час дивовижних шекспірівсько-гофманівських перетворень, коли досі розважливий кандидат наук враз перетворюється на дикого вікінга, що перекидається колесом і хрипить фанівські речівки; вчителі та журналісти безжально збивають траву з ґрунтом, ніби стадо вцілілих бізонів «на мушці» в мисливця; підлітки-старшокласники верховодять над дорослими і посадовцями…
Валентина Головань
Фото: Валерій Лебідь
