Кіровоградські поети б’ються та ще й пісні складають
Поетичні батли у Кіровограді давно вже стали звичним явищем: вони мають постійну «клієнтуру», деякі витвори молодих талантів вже стали класикою і активно цитуються, а деякі навіть вже кладуться на музику. При чому першим майданчиком для презентації ще й нових музичних композицій стає саме галерея «Єлисаветград», де і пройшла остання весняна битва.
Впродовж чи не останніх півроку у батлах активно змінювалися стратегії та правила, так само зникали і з’являлися нові модератори. За модераторства Поля Іщука (більше відомого у молодіжному колі як Кирило Поліщук) повернулися до попередньої форми битв – слемів. Тепер дивитися – а саме дивитися більше, ніж слухати, адже слем передбачає оригінальне подання тексту, – стало цікавіше, зрештою і кількість відвідувачів з кожною зустріччю збільшується, про що свідчать нові закуплені стільці у галереї.
В останній весняній битві брали участь 14 поетів, в арсеналі яких, як те і водиться, вірші і проза про кохання, 
життя, переживання та… практичні поради для виживання. Серед безлічі знайомих і звичних вже для батлів облич (Владислав Якимаха, Олександра Гонтарь, Андрій Карпенко, Сергій Шевченко), з’явилися і нові таланти – Діана Пархомчук, Сергій Шматько (поезії у стилі «життя буденне очима студентськими»), Ольга Ткаченко. Щоправда потрапити до фіналу гри їм не вдалося.
У перервах на пахучий трав’яний час та легкий сигаретний димок гостей галереї радували поезією вже відомого бойця-поета Влада Якимахи. Створили пісню, говорить Влад, спільно із хлопцями із гурту «Ефір» – Ігорем Малінкіним та Віктором Філюковим. В арсеналі гурту є вже декілька пісень, де використані вірші молодого поета.
Модератор битв Поль Іщук говорить, що подібні речі презентували і раніше. Зокрема у березневій поетичній битві власні вірші покладені на музику представляла Аліна Андреєва із гуртом «Скажена». Омузиченням поезії, стверджує Кирил, займається і сам: його поезії у його ж виконанні можна було почути раніше на Поетичних битвах та Культурних вихідних у галереї «Єлисавтеград».
До фіналу вийшла трійка відомих і найсильніших. Олександра Гонтарь, пригуча і рудоволоса дівчина, як завжди зачитала про життєве і тривожне, але у той же час гумористичне, Владислав Якимаха, хлопець з легкими завитушками та добрими очима озвучив філософсько-інтимне, а Сергій Шевченко, у традиційному образі досвідченого, хазяйновитого, але мрійливого чоловіка потяг далеку молодь у степи і батьківські двори. Битва видалася запеклою.
Перемогу глядачі віддали саме останньому: Сергій вже неодноразово дивував усіх своїми театральними інсценуваннями поезій, безліччю декорацій та захоплюючими рядками одночасно.
Я знаю, що моїй душі потрібно,- Воля!
Щоб як Тарасу, на Кавказі побувать,
Простори степу і циганська доля,
Ногами босими, щоб росами ступать!
Щоб як Григорія ловити, не впіймати,
Зуcтріти на шляху таку зорю,
Що може не потрібна буде хата,
Свою країну з нею я створю!
Iз мрій-хмаринок, доброти, кохання!
Матерія у ній не головне,
А духу, віри в Бога поєднання
У цій Країні буде основне!
І щоб молитва, хрестик і іконка
Скріпляли наші душі і серця,
Не забувалась Батьківська сторонка,
Додому стежка, без початку і кінця!
(с) Сергій Ткаченко
За битвою спостерігала Світлана Дубина
