Михайло Ілляшенко: творчість і біографія

В 1972 році закінчив Київський інститут культури, отримав спеціальність культосвітнього працівника вищої кваліфікації та режисера творчого колективу.  Оскільки така освіта давала можливість бути режисером тільки самодіяльних колективів, в 1975 році Михайло Ілляшенко вступив до Київського університету театру, кіно і телебачення імені І.Карпенка-Карого, по закінченні якого отримав спеціальність режисера драми. Його наставниками були відомі режисери і актори. Зокрема, засновники кафедри театральної режесури та акторського мистецтва Київського інституту культури, радянський режисер і заслужений діяч мистецтв України Броніслав Мешкіс та заслужений артист України, режисер Київського академічного театру ім.І.Франка, професор Дмитро Чайковський. В Київському університеті театру, кіно і телебачення ім.І.Карпенка-Карого – український режисер, народний артист УРСР, лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка Сергій Сміян, режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Володимир Судьїн.

В 1980 році, після постановки дипломної роботи – вистави за твором М.Островського «Без вини винні», отримав персональне запрошення Міністерства культури УРСР на посаду режисера-постановника Луцького академічного обласного театру ім.Т.Шевченка, де згодом працював головним режисером, художнім керівником. У 1990 році отримав звання заслуженого діяча мистецтв України.

В 2001 році прийняв запрошення очолити Кіровоградський обласний музично-драматичний театр ім.М.Кропивницького. На той час Кіровоградський театр перебував у дуже скрутному становищі, мав великі борги із заробітної плати та перед комунальними службами, нечисленну акторську трупу (лише з 24 чоловік), що позначилося на репертуарі. За роки роботи на посаді директора.

На прохання Михайла Васильовича за сприяння голови обласної державної адміністрації Едуарда Зейналова та Кіровоградського міського голови Володимира Пузакова акторам було виділено п’ять службових квартир, театр розрахувався з боргами, став виконувати і перевиконувати фінансовий план, доведений управлінням культури і туризму обласної державної адміністрації. Трупа збільшилася до 37 чоловік, з’явилося багато як молодих, так і відомих у професійному колі акторів. Зокрема, на запрошення Михайла Ілляшенка до Кіровограда приїхали заслужені артисти України Людмила та Валерій Мороз, заслужені артисти України Микола та Олександр Ярошенки, які до того працювали в багатьох провідних театрах України.  Завдяки цьому вдалося значно розширити та урізноманітнити репертуар театру. З’явилося понад тридцять нових постановок різних режисерів, у тому числі й одинадцять Михайла Ілляшенка за творами класиків драматургії і відомих сучасних драматургів: «Ревізор», «Бажання екстриму», «Чмир», «Тепле місце», «Пісня пісень», «Моя чарівна леді», «Сільва», «Наталка Полтавка», «Наплачемося разом», «Мой путь от земли до высокой звезды», «Голодомор». Усе це стало запорукою того, що в Кіровоградський обласний театр ім.М.Кропивницького отримав статус академічного.

З ініціативи Михайла Ілляшенка та за підтримки обласного керівництва, громадських та культурних діячів Кіровоградської області, започаткований в 1970 році щорічний фестиваль театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», який традиційно проходить на території Державного музею-заповідника І. Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір Надія», виріс із свята самодіяльного до свята професійного театрального мистецтва, набув широкої популярності  серед професійних театральних колективів. На запрошення Михайла Ілляшенка щороку на фестиваль почали приїздити по п’ять провідних театрів України. За ці та інші заслуги перед Кіровоградщиною Михайло Васильович був нагороджений найвищою відзнакою області, почесним знаком Кіровоградської обласної державної адміністрації та обласної ради «З добром до людей».

Волелюбну непокірну вдачу і любов до української драматургії, глибоких національних образів, майстерно відтворених у своїх виставах, Михайло Ілляшенко пояснює своєю приналежністю до гайдамацького краю, де два століття тому розгорнувся потужний національно-визвольний рух. На цю особливість Михайла Ілляшенка не раз звертали увагу його колеги, відомі театральні діячі України. Зокрема, відомий правозахисник, режисер, письменник, мистецтвознавець, культуролог, перекладач, голова Національної спілки театральних діячів України, член Національних спілок письменників та кінематографістів, лауреат режисерської премії ім. С. Данченка та кількох театрознавчих премій, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, професор, керівник акторського та режисерського курсів у Київському університеті театру й кіно ім. Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв Лесь Танюк у своєму коментарі Кіровоградському обласному тижневику «Нова газета» відзначив, що Михайло Ілляшенко – відомий режисер з прекрасними роботами, який любить класику. Саме така людина, на думку Леся Танюка, потрібна театру корифеїв. Інший український режисер, народний артист України, художній керівник, режисер-постановник і актор Львівського національного академічного українського драматичного театру ім.Марії Заньковецької, Народний артист України, голова Львівського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України, доцент, член-кореспондент Академії мистецтв України, лауреат Державної премії імені Т.Г.Шевченка Федір Стригун в тому ж виданні також позитивно відгукується про Михайла Ілляшенка, як керівника і творчу особистість: «Це чесний чоловік і професіонал, який має гарні постановки, якого в Україні знають і шанують. Він розумний і талановитий. Зібрав чудову трупу, зумів згуртувати колектив. Він глибоко національний режисер, який створює яскраві українські образи  як за творами класиків, так і наших сучасників».

Підготувала Наталя Кравченко