На Кіровоградщину примандрували польські автостопери
Подорожування автостопом, напевне, виникло у Європі та північній Америці з появою перших автомобілів. Це такий вид мандрівок, який не потребує якихось значних фінансових витрат — виходиш на дорогу, простягаєш руку із піднятим догори великим пальцем… Так примандрували до Світловодська іноземні туристи.
Дві польки із Жешува Агата і Ілона та етнічний українець Роман, якому, через тривале проживання у Польщі, вже важко говорити українською, “залетіли” туди минулої середи.
Взагалі-то, Світловодськ їм трапився вже на зворотньому шляху. І не випадково. Але про це трішки згодом. А розпочалося все 6 липня, коли Агата, Ілона і Роман пішим ходом перетнули польсько-український кордон. І майже відразу стали порушниками… автостоперського правила — не прислуговуватись послугами громадського транспорту.
“Та не витримали мої супутниці, — каже Роман, — спокуси скористатися українськими поїздами. Бо ж ані в Польщі, ані в Європі поїздів з “лежачими” місцями вже давно немає — лиш одні сидячі. І таким чином зі Львова до Тернополя ми дістались залізницею“.Але, продовжив Роман, якого доповнювали польським “щебетанням” панянки, поїзд виявився не єдиним порушенням автостоперського “етикету” — кілька разів доводилось їм діставатися того чи іншого пункту з допомогою автобусів. Але вини у цьому їхньої не було аніскілечки — не вельми охоче у нас підбирають на трасах попутчиків. А чимало з тих шоферів, що таки підібрали, вимагають плату за проїзд — нечувана “практика” на Заході. Напевне, це тому, що тамтешні шофери знають, що поважаючому себе автостоперові (ще одне неписане правило) не личить платити гроші за проїзд. Наприклад, нашим співрозмовникам, які минулого року об’їздили автостопом рідну Польщу й Литву, жодного разу не пропонували платити. Таким чином наші гості, з усіх сил намагаючись дотримуватись означених правил, подалися на південь — до Севастополя. А звідти — назад — до Польщі. І на трасі біля Залізного Порту їх підібрав наш земляк, директор турагенції “Гелонія” Микола Середенко, який повертався автобусом до Світловодська, завізши групу відпочивальників до цього чорноморського курортного селища. А висадивши їх у Херсоні, Микола не оминув запросити автостоперів до Світловодська. І за кілька днів вони й приїхали.
“А як же інакше, — вставив своє слово Середенко, — світловодці як туристи всюди їздять. А до нас туристи їхати не поспішають. І це при тому, що Світловодськ колись був непоганим курортним містом… І я по-можливості спробував виправити таку диспропорцію. Глядиш, наші польські гості, розповідаючи знайомим про свою мандрівку Україною, не оминуть згадати і Світловодськ з його принадами та затишними куточками для відпочинку. І потягнуться тоді до нас туристи…”, — закінчив він не без іронії.Але, хтозна, вода, як-то кажуть, і камінь точить. Тим більше, що, за словами польських автостоперів, місто справило на них приємне враження. Може ж не злукавили вони заради ввічливості.
За матеріалом сайту Світловодськ
