Кіровоград: відомий етнограф розповів про забуті традиції
Переслухати відомого кіровоградського етнографа Олександра Босого просто неможливо: він розповідає настільки багато і захоплююче, що встати і піти з його неформальної лекції було би повним безглуздям. Саме через це зустріч у відділі мистецтв бібліотеки ім. Д. Чижевського затягнулася не на одну годину, через що доводилося навіть робити перерву.
Олександр Босий працює завідувачем відділу народного мистецтва Національного музею народної архітектури та побуту України. Його життя – суцільні етно-фольклорно-археологічні експедиції та написання нових книг. Збираючи якийсь конкретний матеріал, етнограф ніколи не пропустить жодного цікавого елементу культури тієї чи іншої місцевості – результатом такого захоплення стали численні експонати у музеї архітектури і побуту, що стали цікавою картинкою на фоні під час зустрічі. Серед привезених етнографом експонатів українські рушники на різні випадки життя, побутове начиння, прикраси, іграшки…
Темою для розмови стали книжки й експедиція Подніпров’ям.
“Ми пройшли експедицією від Херсона, потім через Борислав, Нікополь, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кременчук, до Черкас… І фактично ми закінчуємо за два роки вже експедицію по всьому Дніпру і потім перейдемо у Білорусію, де Дніпро витікає. Але експедиція полягає у дослідженні етнографії Подніпров’я, при чому етнографії найархаїчнішого району. Фактично оця земля є отим золотим скарбом культури, який зберігає всю нашу культуру” – розповідає етнограф.
Разом зі спогадами з експедиції, які частіше за все були пов’язані з нестандартними людьми та їхніми нажитками, Олександр Босий звертає увагу і на проблемні моменти в культурі нашої країни. Етнограф розповідає, що традиції сьогодні стали театральними, показовими і молодше покоління, якому нібито передають оте архаїчне, насправді не занурюється в суть, а намагається передати лише форму. Найціннішим же і для етнографа та й культури країни загалом, є застарілі і забуті моменти, особливо якщо їх передає жінка… Розповідаючи про поїздки Олександр Босий нерідко з посмішкою згадує усіх “оригінальних” жінок, які замість того, щоб згадати в який день було її весілля, пригадують, що вишні ще були зелені, або ж замість одних пісень згаують зовсім інших, тим самим даючи вже привід для нового етнокультурного дослідження.
Світлана Дубина
Фото автора
