Варіант якісної емоційно-акустичної підзарядки від «Монотипії духу»(ВІДЕО)

Згадка про Крути забила свій гвіздок у програму концерту і добір музичного матеріалу: звучали тільки україномовні композиції; пісні на тексти Тараса Шевченка, Олени Теліги, а також історичні, рекрутські,  стрілецькі пісні та фольклорні балади. Однак довірлива атмосфера, у якій розгорталося дійство (не зважаючи на кусливий вечірній мороз, до зали продерлося чимало меломанів), фактично не залишила місця риториці скорботи: виконавці добували з себе розбишацькі козачі голоси, інтонації; перемовлялися з вітром, як мамаї на курганах; епатували смачним кітчем вбрання; вільно спілкувалися з аудиторією…

Валентин Поворозник прийшов на свято «Монотипії духу» із чудовими зимовими імпресіями та любовною лірикою. Визначальною ознакою його музики є, у цілому, колажний малюнок дійсності, зумовлений  зосередженням на внутрішньому сюжеті – історії і градації людського почуття; витончена гра настроєності; плитка довільність і повсякчасна імпровізація; ефектні голосові перепади й акценти фальцетним скриком; медитативні зачини, обрамленні імітацією звуків кларнету і труби.

Учасниці відомого кіровоградського гурту «Культ» відкрили новий вимір сприйняття  відомих поезій громадянської лірики Тараса Шевченка та Олени Теліги. У їхньому поданні це – передусім філософські композиції-роздуми, сповнені м’якої, чуйно усміхненої іронії погляду музи Кліо, яка наперед все про всіх знає і всім за все пробачає. Метрику українськості цих пісень видавали лише фольклорний голос солістки із акцентованим западанням у речитатив (як у думах) та мінорний трем бандури; щодо іншого –  стрункі, виведені мотуззям різнопохідних мотивів (гальських, ірландських, скандинавських і, звичайно ж, українських), вистукані закаблуками чіткого ритму, можна сказати, популярні наспіви героїчного епосу доби середньовіччя.

Колектив із Києва «Телері» – чисельно найбільше представлений, і найбільш виразний, ряхтючий, маркий щодо форми свого сценічного сервірування, – зблизька ця юрба цілком інтелігентних людей нагадувала вояк-махновців, які забрели до шинку, покидавши у ярку свої тачанки… Телерівці виплескують зі сцени концентрованою, виспіваною на різні інструментальні соло, енергією любові до життя і високого духовного гарту, що дається людині за межею пам’яті про війну… Війна – не лише кепське, збиткове ремесло, не лише осоружа муштра, що забирає від жінки її чоловіка, а від обійстя – дбайливого ґазду, – це порожня омана, городнє страховище, яке ще паразитує у деяких гарячих головах…  Музиканти навмисне запихають її до льоху чи хатньої клуні, розглядають як щось бридливо-мізерне і незначне, збивають з пантелику своїми дрібушками та коломийками, – тобто, применшують аж до повного атомарного розчинення у хмелі добрих свят та буднів.

Отож, цілком слушно можна підсумувати, що восьмий фестивальний рік «Монотипії духу» подарував його шанувальникам цілком синхронне, однорідно захоплене враження про високий рівень розвитку колективів акустичної музики на Кіровоградщині та суміжних з нею регіонах.

Організатори фестивалю:

– Управління у справах сім’ї молоді та спорту Кіровоградської ОДА;

– Кіровоградська округа “ПЛАСТу – Національної Скаутської Організації України”;

– Кіровоградська організація громадського руху “Не Будь Байдужим!”;

– Група компаній “Формула смаку”.

– Інформаційні партнери: Кіровоградська обласна державна телерадіокомпанія, видання “Нова газета”, медіа-група “Весь Кіровоград”, інтернет-видання “Новини Кіровоградщини”, “Фотоінформ”,  Молодіжний онлайн журнал “Гречка”.

“Телері”

Валентина Головань

Фото: Артем Дубовик

Відео: Геннадій Зорін, КОДТРК