Дмитро Стус розповів про батька і про мету приїзду до Кропивницького (ФОТО, ВІДЕО)

Дмитро Стус і Юрій Пісковий

Протягом 10 днів у Благовіщенському храмі буде експонуватися ікона авторства Григорія Честахівського, українського маляра, приятеля Тараса Шевченка.

– Мій приятель (Юрій Пісковий, представник компанії Еx.ua, уродженець Кіровоградщини – ред.) сказав, що в його родича є стара ікона. І чи не погодимося ми взяти цю ікону на мистевчознавчий аналіз, бо є підозра, що це ікони Честахівського. А оскільки Честахівський був одним з тих людей, хто організував перепоховання Шевченка і крім невеликої кількості ескізів, які є в нас у музеї, ми взяли цю ікону. Близько 8 місяців наші фахівці проводили мистевчознавчий аналіз і нам вдалося встановити авторство Честахівського. Ще рік пішов на реставрацію. Вона в нас у музеї виставлялася 2,5 місяці. Потім тримали її на зберіганні в музеї. Записали її історію. Вважаю, що дуже важливо такі артефакти привозити в ті місця, де вони створені.

Крім презентації причини свого приїзду до Кропивницького Дмитро Стус розповідав під час зустрічі про себе, про свого батька і навіть зачитував його поезію.

Зокрема, не обійшлося без питань про фільм “Заборонений”, який нещодавно вийшов у прокат. Це кінострічка про життя та смерть поета-шістдесятника Василя Стуса, батька Дмитра.

За словами Дмитра Стуса, він в кінотеатр на фільм не ходив, однак читав сценарій, після чого і відмовився від будь-якої участі у фільмі.

– На мою думку, цей фільм з моїм батьком мало зв’язаний, – каже Дмитро Стус. – Я там не побачив естетики взагалі. Сценарій абсолютно не відповідає моєму баченню, яким я знав свого батька. Це ідеологічний портрет якось людини, яку як завгодно можна назвати. Треба наповнити це емоціями, а не ідеологією.

А ще він зізнався, про комплекс сина, пов’язаний з відомою постаттю батька.

– Може завдяки батьковим урокам, я ніколи не думав про цю тінь. Хоча комплекс напевно мав кілька років. Коли тобі здається, що ти вже щось, а тобі всі нагадують, хто ти. Це треба в собі знайти сили перейти це. З іншого боку доля дітей десидентів складалася досить трагічно: хтось попав у колонії, більшість живе за кордоном, мало хто розвивався як особистість в силу різних причин. Я вдячний долі.

А також пан Дмитро розповів, що наразі працює над віртуальним музеєм Василя Стуса.

На завершення зустрічі з Дмитром Стусом усі охочі фотографувалися, брали автографи, дарували квіти.