Пішов з життя Юрій ОБЖЕЛЯН
Морозного сонячного дня містечко, в якому встановлений знак географічного центру України, Добровеличківка на Кіровоградщині, село Липняжка обіч райцентру прощалися з прозаїком і кіносценаристом Юрієм Обжеляном.
Він рано пішов за межу: у травні мав би відзначати лиш перший справжній ювілей. Пішов у розповні інтелектуальних і творчих сил.
Обжелян Юрій Васильович народився 8 травня 1962 року в містечку Добровеличківка, тут здобув середню освіту і все життя віддав рідному краю, час од часу хіба одлучаючись для навчання у Миколаївському педагогічному інституті (вчитель математики), згодом у московському Літературному інституті імені О.М.Горького (1989-1994).
Перші літературні твори, зокрема і повість як дипломний захист престижного літературного вузу, писались по-російськи. Але на оголошений щойно обласний літературний конкурс імені Валерія Гончаренка він подав оповідання українською, від якої, рідної, вже не відступиться до останнього подиху. Вислідом того конкурсу стала і його перша й заслужена перемога, і перша та єдина поки що в творчій біографії книга «Побратими» (Кіровоград, ПВЦ «Мавік», 2001), і членство у Національній спілці письменників України.
Він жив у давньому й ошатному степовому селі Липняжка, відомому своїми голосистим автентичним жіночим вокальним ансамблем з рідкісними за словами й мелодією піснями, відомому розмаїтим вишиванням рушників. Він разом із дружиною Ларисою належав до улюблених вчителів загальноосвітньої школи, бо його учні не раз перемагали на районних і обласних змаганнях та їздили в столицю як кращі математики і спортсмени – їхній вчитель активно все життя займався легкою атлетикою і боротьбою. Мав добре й лагідне серце, яке віддавав дітям.
І мало хто знав, що вчитель сільської десятирічки у вільні від шкільних уроків години, вільні від громадської діяльності (депутат районної ради, член Української народної партії), від селянської праці на городній ділянці – пише кіносценарії про життя і творчість українських композиторів ХVIII століття Максима Березовського, Дмитра Бортнянського й Артема Веделя. Якими зусиллями дались нашій культурі ці фільми (один чотирисерійний, другий двосерійний), іще напишеться згодом. А тим часом можна без найменшого перебільшення сказати, що Юрій Обжелян кіносценарною творчістю зробив значний внесок у справу повернення Україні своїх геніальних музик, так спритно й безапеляційно загарбуваних сусідньою державою.
В його творчій спадщині непублікованими лишилися й інші кіносценарії («Архів д’Еона», «Козацькі шаблі», «Після війни»), оповідання історичні й фантастичні, роман про сучасність «Останній караван»… Ці рукописи були двічі помічені на конкурсі «Коронація слова» (2001 – третя премія, 2003 – дипломант): гострий сюжет, тонка іронія, широка мовна палітра – характерні ознаки художньої прози Юрія Обжеляна.
16 лютого внаслідок підступної, невидимої, хвороби перестало битись його серце. Але пам’ять про талановитого прозаїка, фахового кіносценариста, улюбленого вчителя, вірного й щирого побратима вічно буде з нами. Прощавай, Юрію, друже незабутній…
Письменники Приінгульського краю (Кіровоградщина)
