Театр на Подолі з виставою “Сто тисяч” у Кіровограді (ФОТО)

«Без душі, мабуть, легше, як без грошей» – такою помилковою думкою обзавелися голови Герасима Калитки та його кума Савки і, як-то кажуть, втрапили у власні сіті. На щастя, з цього сюжету вийшла вже немаловідома, та настільки притчева й цікава кумедія Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч», що була представлена на завершальній зустрічі «Вересневих самоцвітів» київським театром «На Подолі».

Типові герої реалістичного українського твору: пузатий та хазяйновитий господар Герасим Калитка (заслужений артист України Богдан Бенюк), худющий і ласий до легких грошей кум Савка (Роман Халаімов), дещо дурнуватий, але трудяга і так зовні схожий на батька син Роман, незвично груба як для класичної дівчини Мотря, наймичка і кохана Романа, балакучий і омріяний археологічними знахідками Банавентура (Сергій Сипливий), трусливий,але хитрий та впевнений у собі син єврея Гершко (Олесь Каціон).

Цікава класично-реалістична гра акторів,звичні українські сорочки та єврейські кучері, солом’яні дахи й покривавлені худобою хвіртки та тини. Проте це не зробило виставу сухою й нецікавою!
Реалістичність вистави настільки зашкалювала (мабуть, режисер на цьому й ставив акцент), що здавалося стоїмо на справжньому подвір’ї українського хазяїна. Герасим під час діалогу ледь не склепав дерев’яну драбину, зерно для пташечок і поросяток сипалося прямо на сцені, вода та горілка лилися через краї, а у глядацькому залі від запаху свіжих огірків та помідорів у прикуску з хлібом слинки текли, мабуть, річками.
Приємним і несподіваним рішенням режисера стали фонові декорації: на проекторному полотні під крики свиней та гусей на подвірї, то виринало сонце, що гриміло небо, то виринали під приємно блакитний колір різні сузір’я. А на фоні тих полотен мріяли, говорячи мов в порожній кімнаті чи на великому просторі, герої про свої нажитки й статки.

Проводжали акторів стоячи. Завісу не могли закрити добрячих хвилин 10. «Вересневі самоцвіти» закрили успіхом та оваціями.