Ларін з другої спроби «зловив» Ілляшенка
Коли кілька тижнів тому стало відомо, що на апаратній нараді губернатор Сергій Ларін заявив про «реальні погрози» в театрі, то спочатку інформація викликала сміх, а потім стало лячно – було схоже, що то якісь вороги оббрехали губернатора. Але ні, справді говорив. Та інформація про погрози не підтвердилася.
Минув час, і до ситуації в театрі додався «безлад у робочий час». Що цікаво, про це знову говорив С. Ларін і знову на апаратній нараді. Але цього разу до нього долучився заступник голови обласної ради О.Шаталов, і вже дуетом вони взялися «мочити» те, що залишилося від театру в Кіровограді. На їх щастя, цього разу міліція не спростувала заяв посадовців. А пересічні кіровоградці із захопленням почали відслідковувати ситуацію з п’янками, про які говорять на апаратних нарадах.
Очевидно, в Кіровограді побачити нетверезих працівників закладів культури – велика рідкість. Бо інакше не зрозуміло, чому про це говорять люди, яким ми платимо зарплату за те , щоб вони керували областю й вирішували серйозніші проблеми.
Можливо, посадовців і представників ЗМІ ця історія зацікавила через те, що цього разу до театру викликали міліцію? Аж ні, як розповів сам в.о. директора кіровоградського театру Ігор Спінул, для закладу це не новина. Були і п’яні, і міліція. Та жодного разу цим не зацікавився губернатор, не написали газети.
Скоріше за все відмінність у тому, що прізвище винуватця «події» – Ілляшенко. І хоча Михайла Васильовича Ілляшенка вже понад два місяці немає в театрі, та тут лишилися його родичі. І швидше за все, допоки вони в театрі, Сергій Миколайович разом з Олександром Сергійовичем не зможуть спати спокійно.
Насправді ситуація не варта уваги серйозного видання, хіба що жовтої преси ну і … губернатора Кіровоградської області. Але , щоб відкинути всі звинувачення в необ’єктивності , «Гречка» про це напише.
Що ж сталося в кабінеті виконуючого обов’язки директора театру?
Ввечері 10 березня режисера театру Ярослава Ілляшенка запросили (по телефону) на зустріч-знайомство із нещодавно призначеним в.о. головного режисера театру Сергієм Козирем. 11 березня зустріч відбулася. Окрім керівництва театру і двох режисерів, на ній була присутня завідуюча трупою.
Алкоголь
З розповіді в.о. директора: «Ярослав Михайлович зайшов до кабінету нетверезим , відчувався різкий запах алкоголю, були червоні очі. Навіть пропонував виконуючому обов’язки головного режисера вийти!»
«Але ми відповіли, що запрошували Вас і тому розмовляти будемо тут, у кабінеті. І нікуди йти не будемо», – додав в.о. головного режисера Сергій Козир.
Оксана Ілляшенко сиділа поруч із в.о. головного режисера і стверджує, що запах алкоголю був скоріш за все від нього, бо крім червоних очей у Ярослава нічого такого не помітила. Ярослав Михайлович і справді кілька разів пропонував перенести збори з кабінету директора в режисерську кімнату.
У свою чергу завідуюча трупою стверджує, що бачила Ярослава Ілляшенка напідпитку, і при цьому він поводився нахабно і, не стримавшись, ляснув долонею по столу. Після цього було викликано міліціонера, складено акт.
Чого не витримав Ярослав Ілляшенко? Чому театр понад два місяці не працював?
«В.о. режисера поводився зверхньо і коли зрештою заявив, що жоден з нас не буде нічого ставити в театрі до листопада, Ярослав не витримав, і розмова продовжилася на підвищених тонах», – стверджує режисер Оксана Ілляшенко.
«Що викликало агресію? – розмірковує сам в.о. головного режисера Сергій Козир. – Незгода з подальшими планами роботи театру. Тобто, в планах до листопада місяця глобальних режисерських робіт для нього і для Оксани Миколаївни не було. Це пов’язано з моментами даності. За цей час, поки театр не міг працювати, коли його хвилювало і розносило в різні боки, ми втратили три місяці. За цей час мала вийти одна вистава, а друга – вже бути в репетиції. Я запитав режисерів, чи є якісь плани, бо не знайшов їх в документації театру.
Ні Оксана Миколаївна, ні Ярослав Михайлович не змогли надати мені постанов щодо плану нових вистав, з чого випливає, що режисери не готові до постановки. Оксана Ілляшенко хотіла поставити солідну роботу, але це, як мінімум, повинен бути стос паперу списаний, а не те, що вони мені принесли на аркуші, де написане все від руки. Це не серйозно».
Оксана Ілляшенко має свій погляд на ситуацію: «Мене на цю зустріч запросив Ярослав Михайлович, від в.о. режисера навіть не зателефонували. Коли до театру приходить нова людина, на початку вона мала би поділитися тим, що планує робити, а не вимагати, не поставивши жодних вимог. Мені Ярослав передав, що це буде зустріч-знайомство. Нам не казали принести якісь плани чи ще щось».
«Знайомство проходило дуже дивно, – продовжує пані Оксана, – в.о. головного режисера повідомив, що потрібна нова дитяча вистава. Я поставила «Вождь червоношкірих». Він каже – ні, потрібна нова вистава, на невелику кількість людей, щоб влітку виїздити по дитячих таборах, заробляти гроші… Але моя вистава йшла всього чотири рази, вона нова! Навіщо мені ставити ще одну казочку? Ви цю продавайте, ще ця не працювала.
Від мене в.о. директора І.Спінул одразу вимагав роботу над новою виставою «Фіґаро». Казали «бігом-бігом», я зробила розподіл, накидала постановочний план, провела колосальний об’єм роботи, розпочала працювати з композиторами. Подала розподіл, а наказу немає. Зараз мені кажуть – це ми відсуваємо, ви будете працювати з листопада.
Я не розумію, чому два місяці мені не давали працювати, не видаючи наказу по виставі, яка була запланована до 130-річчя театру. Був складений план на рік ще за М. Ілляшенка, і там була моя вистава. Без наказу по виставі ставити її неможливо. Тож я вважаю, що нове керівництво свідомо зривало роботу театру понад два місяці.
І коли я тричі запитую, чому протягом кількох місяців не видають наказ і не запускають роботу, вони мовчать . На мою думку, Ярослава свідомо провокували на грубість. Таке враження, що міліція сиділа в коридорі ще до початку «знайомства».
Чому викликали міліцію?
«Ярослав Ілляшенко бив кулаками по столу, бігав по кабінету – це вже було в присутності міліції, яку довелося викликати через те , що він смикав Козира. А зважаючи на неодноразові погрози фізичної розправи з боку Ярослава Михайловича в минулому, цим має займатися міліція», – розповідає в.о. директора Ігор Спінул .
Завідуюча трупою не впевнена, але припускає, що міліціонера викликали, щоб засвідчити, що Ярослав Михайлович був у нетверезому стані. Щоправда, медичного свідчення про це немає.
Сам же Ярослав Ілляшенко вважає, що ніяких грубощів з його боку не було: « У режисерів ненормований графік. У той день репетицій і вистав не було. А ще тієї неділі у моєї дружини був день народження, і я трохи випив – суто символічно.Окрім того, у мене двомісячна дитина, тож не спав всю ніч, і вигляд мав не найкращий.
Приїхав новий головний режисер і замість того, щоб говорити про постановки й роботу, одразу заявив режисерам театру, що працювати над виставами вони не будуть у зв’язку з тим, що запрошені інші, і нам просто немає місця в планах театру. Нам запропонували нічого не робити.
Щодо міліції, то в протоколі зафіксовано «червоні очі і характерний запах алкоголю». І все», – підвів риску Ярослав Михайлович.
У театрі говорять, що наряд міліції, який прибув на виклик, складався з двох осіб, але лише лейтенант був «по-формі». В іншому співробітнику внутрішніх справ у штатському театрали, свідки інциденту, нібито впізнали брата Ігоря Спінула.
За інформацією, якою володіє наше видання, на засіданні художньої ради театру Ярославу Ілляшенку наполегливо пропонували написати заяву «за власним бажанням», щоб згодом взяти його на контракт. В іншому випадку режисера Ілляшенка «ловитимуть» і далі. І якщо знову «підловлять» – звільнять за статтею.
Так і виходить, що якщо Ярослава Ілляшенка таки «дотиснуть», то Сергій Миколайович візьметься за Оксану Ілляшенко, адже перша спроба була невдалою. І на ранкових апаратних нарадах держслужбовці та журналісти дізнаватимуться про нові шокуючі подробиці сьогодення кіровоградського театру та родини Ілляшенків.
Валерій Лебідь
