Кіровоградські поети беруться за нову зброю (ФОТО)
У Кіровограді знову відгриміли поетичні боєприпаси, галерея “Єлисаветград” пережила штурм метафорами й алегоріями, а фондовий збір з усіх присутніх у черговий раз перейшов до рук переможця листопадової “Битви поетів”.
“Ми намагаємося робити Битви краще. Я не можу сказати наскільки виріс рівень, бо переді мною було ще два організатора Поетичних битв, їхнього рівня я не бачив. Я вже організовую другий сезон. Ми планували зробити битви у форматі слемів, які передбачають якусь епатажність, злість, агресію, але в нас не вийшло – в нас такого поети не пишуть” – розповідає “Гречці” організатор Битв Кирило Поліщук.
Важко підрахувати кількість стратегічних кіл, що пройшли автори перифразів та літот, проте постійний поетообіг Битв залишається чомусь не багаточисленним.
“Є такі поети, які беруть участь ще з перших битв. Є такі, що приходять один раз й одразу йдуть, тому їх не встигаєш запам’ятовувати. В принципі, через Битви десь поетів 25, можливо, 30 пройшло” – підраховує, прижмуруючи очі, Кирило Поліщук.
Без вагань старожилом можна назвати поета Влада Якимаху, який за весь час, що він прораховує позиції суперників, вже чотири рази потрапляв до фіналу й навіть отримав дві перемоги.
“Битви є хорошим стартовим майданчиком: тут можна познайомитися з іншими поетами, поспілкуватися, зрозуміти хто як пише. Тут немає жодної людини, у якої не можна чомусь навчитися”, – вважає хлопець.
А от набрати прихильників своєї творчості у бойовий багаж запасу на Битвах майже неможливо. Це середовище скоріше для таких же бійців, аніж для набору їхньої підтримки.
“Читачів тут якихось нових не знайшов, в основному ті, з ким спілкуюсь в житті. Читають в основному в інтернеті: у спільноті “Жива філософія” у Гуглі, є спільнота “Поезія”, вона більша, майже 700 людей, але тут якось менше зацікавлені чомусь в поезії, ніж у філософів”, – додає Влад.
Проте навіть вибиваючи місце під сонцем на полі поетичної битви можна не лише засвітити свої військові таланти, а й розвідати слабкі місця у планах руху суперника чи просто зрозуміти новітні тенденції на тлі поетичних баталій:
“Жінки в основному пишуть в сльозах, чоловіки про свою тему – чим живуть, про те і пишуть. Найпопулярніша зараз тема серед поетів – це поширеність матеріалізму на фоні падіння духовності. Все зводиться до того, що в людей крім телевізора й інтернету більше нічого немає, і всі годуються цим, думають, що так треба жити. Інтимна лірика вже відійшла, вона залишається лише в жіночої аудиторії: міцно тримається у поеток, бо вони частіше за все починають з неї і не полишають її. Про проблеми побуту пишуть, але це в принципі і належить до матеріально-духовної проблематики”, – ділиться власними спостереженнями Влад Якимаха.
Завдяки поетичним битвам у Кіровограді з’явилася така собі карта авторських точок, наповнених римами, інтонаціями й художніми тропами. Силами організаторів Битв з’явилися культурний журнал “шТОПОР” та антологія молодіжної кіровоградської поезії “Гра в поетів”. Якщо остання лише нещодавно агукнула у літературному асортименті міста, точніше у вигляді книги вона вийде у грудні, наразі вона існує як електронна версія, то журнал існує досить давно і мав не один випуск:
“Журналу “шТОПОР” виповнився рік. Поки нічого не робимо, хочемо перевести в паперовий вигляд, але на це треба кошти, тому ми ще думаємо створити сайт, але pdf-формату вже не буде. Літературного чи культурного журналу у Кіровограді немає, а в “шТОПОРІ” ми і поетів наших друкуємо”, – говорить Кирило Поліщук.
Зрештою варто сказати що зали галереї під час Битв заповнюються відвідувачами активно. Більш того, за словами Кирила, навіть кількість стільчиків планувалося збільшити – військові пристрасті із присмаком поетики все ж приходять до смаку кіровоградців. Радує й те, що за нову зброю поети обрали якраз літературну періодику, яка навіть на всеукраїнському рівні стали видавати менше.
Світлана Дубина
Фото з “Вконтакте”
