Таємниці музею Осмьоркіна(ФОТО)
Колекції меморіальних музеїв завжди цікаві, адже саме тут зберігаються унікальні речі, які відносяться до тієї чи іншої творчої особистості, особливо, якщо мова йде про художника, бо частенько невеличкий образотворчий твір, який є в музейному зібранні, може розкрити нам невідому сторінку творчого життя митця. Не менш цікавими та характерними у вивченні творчості художника залишаються його портретні зображення, виконані його сучасниками, які стали втіленим відображенням людських взаємовідносин у часі. Натхненний образ та артистична зовнішність натури Олександра Осмьоркіна надихала багатьох сучасників на створення його портретів.
В їх числі ми називаємо В.О.Мілашевського, О.Г.Тишлєра, М.Е.Радлова, В.В.Михайлова, П.В.Митурича, які створили прекрасні, дружні, графічні портрети митця. В олійному живопису над портретами свого учителя в різний час працювали його учні : народний художник Росії О.О.Моісеєнко, заслужений художник Росії А.Ю.Нікіч, члени Спілки Художників СРСР Г.В.Павловський та М.А.Бірштейн. До речі, картина А.Ю.Нікіча «Із циклу «Улюблене обличчя». Портрет О.О.Осмьоркіна» зберігається в колекції меморіального музею художника і на даний момент експонується на виставці живописних творів учнів О.О.Осмьоркіна «Пам»яті майстра», присвяченої 120-річному ювілею художника.
Крім вище згаданого твору, в музейному зібранні зберігається дуже цікавий портрет–шарж на професора 
живопису О.О.Осмьоркіна, який надійшов до фондів музею від однієї з учениць О.О.Осмьоркіна – відомої російської художниці Раїси Миколаївни Зелінської.
Йшов 1940 рік. Олександр Олександрович Осмьоркін з 1937р. запрошений очолювати живописну майстерню в Московському державному художньому інституті (з 1947р. ім.В.І.Сурікова). Директором був І.Е.Грабарь, який за спогадами Раїси Миколаївни, часто міг раптово з»явитись під час навчального процесу один, а іноді з делегацією «заїзжих» художників, йому дуже хотілося, як організатору інституту, показати «товар обличчям». Завжди незамінно при ньому знаходився І.М.Лейзеров – завідуючий навчальною частиною, завжди в окулярах, він вважався художником, але його робіт ніхто не бачив. На нього було покладено дуже багато обов»язків і по розкладу навчання і по «приборканню» непокірних студентів. Цей тандем не пропускав ні одну залікову сесію, що викликало у студентів здоровий гумор. В одну із таких сесій дванадцять талановитих студентів створили велике панно на тему: «Утро стрелецкой казни» і до нього були написані вірші на пушкінську «Полтаву» про грандіозну битву в інституті в залікову сесію. Вранці панно, довжиною п»ять метрів, було розгорнуто в залі, а поряд поема у віршах.
«И то, и другое было великолепно по исполнению и остроумию. Всех дейстующих лиц можно было узнать – и профессуру в качестве карателей и студентов в лице казнимых. Все смеялись до слез, увидев Грабаря верхом на Лейзерове – лошадь в очках ,у которой из под хвоста сыпались двойки и тройки, вооруженные пиками профессора выступали сзади неровной по росту шеренгой, все с разным выражением лиц. Кроме этого были отдельные большие портреты-шаржи…», – писала у спогадах Раїса Миколаївна. Одним із таких портретів був портрет-шарж на Осмьоркіна, авторами, якого були В.Цигаль, Г.Малянтович та Д.Домагацький. Можна тільки уявити, що було, коли увійшла професура. Чотирьох самих активних виключили з інституту відразу, а панно відправили в управління у Справах мистецтв в якості доказу про хуліганство. Там воно також справило на комісію громоподібне позитивне враження і в присутності директора інституту І.Е.Грабаря на її засіданні виключені студенти були повернені до навчання, на радість всього вузу. Згодом автори портрету-шаржу на О.Осмьоркіна стали відомими художниками: В.Цигаль – графік, заслужений художник РРФСР, Г.Малянтович – живописець, член Спілки Художників СРСР, Д.Домагацький – живописець, член Спілки Художників СРСР. А сам портрет довгі роки зберігався у Р.М.Зелінської, яка в 1998 році передала його в будинок-музей свого учителя Олександра Осмьоркіна, що дало змогу науковцям музею розширити діапазон вивчення творчості митця.
2012-й рік для художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна ознаменований відзначенням 120-річного ювілею видатного земляка – художника і педагога Олександра Олександровича Осмьоркіна. З цієї нагоди музеєм заплановано та успішно проводиться низка заходів – тематичні виставки, мистецтвознавчі читання, лекції, екскурсії, творчі зустрічі, різноманітні культурно-просвітницькі акції, а власне в день народження художника, 8 грудня, відбудуться основні урочистості.
Ірина Дячук
