Кіровограді показали виставу про жіночу нелогічність (ФОТО)

Вперше виставу на одну дію, поставлену заслуженим артистом України Ігорем Славінським, показали кіровоградським глядачам в жовтні.

В епіцентрі подій «жінка за сорок», така собі квінтесенція ніжності, сором’язливості і манірності водночас – Надя (Галина Романюк). Вже кілька років тому вона овдовіла і так хотіла б знайти своє жіноче щастя. Допомагати їй в цьому береться шкільна подруга, а нині екстрасенс – Королева Марго (Вікторія Майстренко) – жіночку з багатим життєвим досвідом, здатну до меркантильного і чіткого прорахунку. Обидві жінки знають, якого чоловіка треба б привабити для того, щоб дім був – повна чаша: статного, з вишуканими манерами, а бажано й грошовитого. Але серцю не накажеш – тягнеться воно до дивного, простого і питущого інженера Стаса (Олексій Дорошев).
Всю виставу героїня мучиться у потребі обрати між зі всіх сторін достойним кандидатом Віктором (Микола Ігнатьєв) , якому (о, горе!) не треба варити борщі і прати сорочки, чи чоловіком, якого просто шкода, але так хочеться втішити і обігріти, як нещасне цуценя. Та ще ж Стас розповідає про те, що Надя – його доля.

Всю виставу не покидає відчуття спорідненості між образом Наді з вистави із Надею із радянської «Іронії долі»: панянка сама не до кінця знає, чого ж вона хоче і при першій же нагоді впадає в сльози та соплі.

Чи то через текст, чи то через неприродність ситуації, п’яниця Стас особливого жалю чи співпереживання у глядачів не викликає. З вуст простого і чесного роботяги, який раз за разом заводить «Гей, наливайте повнії чари», оцінка «лібідо» головної героїні звучить взагалі смішно: так і хочеться провести опитування і показати – середньостатистичний український чоловік не зачитується Фройдівським психоаналізом.

Аби підкреслити жіночу нелогічність, вистава і закінчується нічим – тобто відсутністю остаточного вибору. Фантазуй собі глядачу так, як тобі дозволить твоя логіка.

Анастасія Дзюбак
Фото автора