Кіровоградській інтелігенції не вистачає премій, музеїв та сканувальних лабораторій
Сьогодні у конференц-залі Кіровоградської ОДА відбулася зустріч губернатора області Андрія Ніколаєнка із творчими спілками Кіровоградщини. На порядку денному: проблемні питання мистецького, літературного, музичного і художнього характеру.
Про білі плями у культурі області керівники творчих спілок говорили особисто. Наприклад, голова обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців Олег Бабенко зазначив, що актуальним є питання завершення реконструкції обласного краєзнавчого музею і створення на його території археологічної експозиції, куди б помістили усі кам’яні пам’ятки, які наразі “ховаються” від відвідувачів.
Немало нарікань звучало на місцеву владу. Мовляв, “місту потрібно вже схаменутися” і нарешті повернутися до проекту заповідника “Старий Єлисавет”, згідно з яким Фортечні Вали повинні відновити свій первинний вигляд, відкрити нарешті музей Арсенія Тарковського. При чому питання тут, запевняє Олег Бабенко не в капіталовкладенні, а в оформленні юридичних осіб і контролі цих питань конкретними особами.
А от літературникам не вистачає публічних читань та відновлених імен. Голова обласної Спілки письменників Василь Бондар говорить, що письменники хочуть зустрічатися зі своїми читачами, при чому на рівні районів і хоча б раз на квартал. Згадав Василь Бондар і про літературно-мистецький журнал “ВЕЖА”, який уже впродовж 20 років існує на громадських засадах, хоча має велику цінність для Кіровоградшини.
Представник літоб’єднання “Степ” Олександр Косенко обурено виступив з приводу відсутності міських літературних премій, зазначив, що одна єдина літературна премія Євгена Маланюка і та стала лише обласною, хоча в такому ж “провінційному” містечку як Івано-Франківськ подібних премій аж 12, серед них є і національні. Безліч імен кіровоградських літераторів, як, наприклад, Валерій Гончаренко, і надалі залишаються невідомими. Їх можна відновити як з допомогою премій, так і завдяки літературним читанням.
“Треба, щоб ходити на літературні події у Кіровограді стало модно” – зазначив письменник.
Головний хореограф області, голова Кіровоградського обласного осередку Всеукраїнської хореографічної спілки Анатолій Коротков нагадав за Музей хореографії, який вже давно обіцяли перенести до Кіровограда для завершення ідеї театрального кварталу на Дворцовій.
До речі, театрали, яких представляла Валентина Літвіненко, член Національної спілки театральни діячів, теж замовила слово за театральні премії. Кіровоград – батьківщина корифеїв драматургії, а тут немає молодіжно-літературних театральних осередків, ні фестивалів чи премій для них. Замальовувати цей пробіл можна на малій сцені театру ім. Кропивницького, яка на стадії завершення – тут можна створювати молоді колективи й розвивати цей напрямок.
А бібліотекарям не вистачає сканера. Олена Гаращенко, заступник голови Кіровоградської регіональної бібліотечної асоціації, підняла питання сканувальної лабораторії: через її відсутність безліч цінних й рідкісних видань і надалі залишаються у закритому доступі. Ціна питання – 15 тис. євро.
Світлана Дубина
