Кіровоградський музей відкрив виставку-хроніку про Голодомор (ФОТО)

Сьогодні часто можна почути: «Знову Ви про голодомор! Скільки можна?!». Не тільки можна, а й треба. Адже ми поступово очищаємося від комуністичної скверни, повертаючись до відібраного у нас червоними язичниками православ’я. Відкидаючи радянські міфи і догми, ми заново вчимося сприймати власну історію через призму православних цінностей, розуміючи, що пам’ять про жертв голодоморів – наш православний обов’язок.
Тому головна мета експозиції «Українська Голгофа» як раз і полягає в тому, щоб на основі об’єктивної, незаангажованої інформації та засобами образотворчого мистецтва змусити людей замислитись над жахливими та повчальними сторінками історії нашого народу, до яких відносяться, зокрема, голодомори 1921-1922, 1932-1933 та 1946-1947 років, наглядно проілюструвавши антинародну сутність більшовицького режиму.

Частину експозиції складають інформаційні-ілюстративні матеріали, які висвітлюють хронологію, засоби та жахливі наслідки фактичної війни радянського режиму проти сільських трударів, що розвіюють міф про «комуністичний рай» як найбільш досконалу форму державного устрою. Частина цих матеріалів піднімає тему вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні, причому, як на теренах нашої держави, так і за її межами. Унікальними експонатами виставки є також пам’ятні монети номіналом 5 гривен із серії «Голодомор – геноцид українського народу» (2008), виконані до 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Художню частину експозиції складають твори кіровоградських професійних художників, членів Спілки художників України, які, продемонстрували активну громадянську позицію та небайдуже ставлення до історії, відобразивши жахливі наслідки голодоморів, переважно – 1932-1933 років. Серед таких патріотів – Микола Бондаренко (1914-1999) – автор цілої серії робіт національно-патріотичного спрямування. У своїй невеликій за розміром роботі з лаконічною назвою «Зима 1933-го» (1993) художник зумів передати величезні масштаби трагедії українського народу, що став жертвою штучно влаштованого геноциду. Вражає своїм драматизмом і картина самобутнього кіровоградського художника Фелікса Полонського з красномовною назвою «Безвихідь» (2008), яка до болі реалістично передає безвихідь людей, приречених на мученицьку смерть. Не можуть залишити байдужим вимучені голодом фігури жінки і хлопчика, застиглих в очікуванні смерті, як порятунку від нелюдських страждань. Приреченість цілого народу передає і робота Володимира Чорного «Без надії. Голод 1933-го» (2008) із серії «Українські трагедії».

Вже традиційно на виставках відповідного тематичного спрямування частину експозиції обов’язково складають твори, присвячені темі скорботи за невинно убієнними. Не стала виключенням і дана експозиція, на якій представлені роботи Володимира Волохова «Пам’яті голодомору» (1995), Андрія Надєждіна «Втрачений рай. Чорна пасхалія» (2006) та інші. В них – пам’ять про загиблих та застереження живим.

Олег Юрченко – старший науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею