Молодий театр у Кіровограді показав виставу про кохання, що вбиває (ФОТО)
24 вересня, у Кіровограді у рамках фестивалю «Вересневі самоцвіти» з постановкою «Зачарований» виступив Київський академічний молодий театр. Вистава поставлена за п’єсою І. Карпенка-Карого «Безталанна» – драмою з класичним любовним трикутником і смертю.
Сварка закоханих, але гонорових Варки і Гната штовхає їх взяти шлюб через помсту до людей, яких вони не кохають. Проте досить швидко вони шкодують про це. Варка залишається без чоловіка Степана і це розв’язує їй руки – вона віддається пристрасті і всяко хоче повернути коханого. А от Гнат досить непогано почуває себе з ніжною і покірною Софією, яка любить його без пам’яті. Перший час у їх сімейному житті просто ідилія, але справжнє кохання таки не йде з голови. Чоловік розривається між почуттям обов’язку і родиною та пристрастю і щирими почуттями. «Моя душа на двоє поділилась», – стверджує герой. В результаті нереалізоване кохання приносить горе невинним жертвам обставин.
Постановка не перенасичена декораціями, вони просто не потрібні, адже додаткове емоційне навантаження створювала пластика рухів масовки. Не бавився Молодий театр і з костюмами: тріо головних героїв було одягнене в чорне, ніби символ горя, яке вони несуть собі і іншим. Цікаво, що у ході п’єси чорна хустка з’являється і у матері Гната, яка постійно докоряє і вбиває додаткові цвяхи в труну невістки.
Хоча, як зазнають у анотації до вистави на сайті театру, режисер планував змістити акценти і загострити увагу на почуттях чоловіка, який розривається у почуттях між двома жінками. Здається жіночі почуття все ж вдалось показати краще.
Незважаючи на чудову гру Гната (Олександра Ромашка), його поведінка виглядала однотипною, а от всю палітру почуттів показали Варка (Дар’я Баріхашвілі) та Софія (Поліна Снісаренко).
Не бракувало виставі і еротизму, красивого і невульгарного, що передавав шквал почуттів.
Емоційну напругу любовної драми розбавляли побутові сцени за участі сварливої свекрухи. З одного боку вони – ще одна крапля горя безталанної некоханої Софії, з іншого – можливість для глядача від душі посміятись від «смачної» народної лайки.
Чи змусила трупа глядачів співпереживати героям? Питання дуже індивідуальне. А от те, що на виставу однозначно варто йти, скаже кожен глядач, який учора неодноразово викликав акторів на біс.
Анастасія Дзюбак
Фото автора
