“Шевченко попереджав, а ми не почули” – у кіровоградському театрі вшанували пам’ять Тараса Шевченка (ВІДЕО)

     Словами Тараса Шевченка актори Кіровоградського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Кропивницького закликали усіх присутніх згадати тих, хто поліг на Майдані, борючись за вільну Україну. І, мабуть, вперше за всю історію незалежної України на сцені театру корифеїв усе дійство розпочалося не з репліки героя якоїсь вистави, а з відеоролика, про Небесну сотню, з якого крізь пісню звучать сотні й тисячі голосів усіх українців.
     “Шевченко попереджав, а ми не почули” – це чи не ключова думка усіх виступів, що пролунали зі сцени. Увесь час, борючись із отим ярликом немічного замученого українського мужика у кожусі, літературознавці намагалися довести, що Шевченко актуальний у будь-які часи. “Свою Україну любіть. Любіть її… Во время люте. В останню, тяжкую минуту за неї Господ моліть” («Чи ми ще зійдемося знову?”),      “І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі” («І Архімед, і Галілей…»), “Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають” («І мертвим, і живим…»), “Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває” (“Розрита могила”)…
     Чи не вперше за останні десятиліття концерт присвячений даті з дня народження Кобзаря, який проходить щорічно, не сприймався як щось звичне, говорене-переговорене, заангажоване чи оте насаджене мученицьке. Відбулися традиційні вручення, нагородження, виступи колективів Кіровоградщини, але пісня й слово звучали по-іншому… Щось змінилося в популяризації й сприйнятті Шевченка, бо навіть студенти під час Шевченківських читань говорять: “Шевченка треба читати не в стінах університетів, а на Майданах!”