У Кіровограді покажуть обличчя провінції на фотографії

    
«Я новачок у світі художньої фотографії, хоча фотоапарат тримаю в руках з дитинства. Так склалося. До сьогоднішнього дня мені пощастило перехворіти багатьма типовими хворобами фотолюбителя. Позаду залишилися пристрасть до «краси», гонка за сучасної фототехнікою, зловживання обробкою і збиральництво фотографічних нагород. Уважний читач запитає: «А що ж залишилося?». Залишилося небагато: стара плівкова апаратура, стара плівка і знімки, в яких часом важко впізнати людей, неможливо розглянути подробиці і вловити історію, розказану там. Більшість фотографій, які тут виставлені, зняті інтуїтивно, не дивлячись у видошукач. Такий метод зйомок абсолютно непередбачуваний. Занадто сильно тут проявляється фактор випадковості. Коли ж апарат заряджений плівкою, з якої від старості «сиплеться» емульсія, передбачити результат зйомки не візьметься жоден досвідчений експерт. Але і повторити такий знімок теж неможливо!

       Назв своїх знімків давати не хочу. Вважаю, що вони заважають вдумливому глядачеві побачити свою історію у фотографії. Назви зашорюють, назви нав’язують думку автора, назви гальмують роботу глядацької думки. Мені ж хочеться, щоб Глядач став моїм співавтором, знайшов у знімках те, що автор і сам не побачив. Я прихильник спільної творчості фотографа і глядача.

          Географія знімків досить обширна: Кривий Ріг, Полтава, Рівне, Феодосія, Антрацит Луганської області, села Дніпропетровщини та Полтавщини.

     Я усвідомлюю що ПРОВІНЦІЯ – це не тільки міста і села моєї країни, далекі від суєти своєї Столиці. Насамперед – це люди, що населяють ці міста і села. Тому на більшості кадрів, представлених в цьому залі, присутні люди. Тут і діти, і дорослі. Тут і групи людей, і одиночні люди. Тут і будні провінції, і провінційні свята.

     Люди в рідному для них середовищі, яке вони самі і створили, – це і є той ідейний стрижень, який об’єднує всі кадри циклу ».
     
     Виставка в Кіровограді – це не перший публічний показ «ПРОВІНЦІЇ». Вона вже демонструвалася в Полтаві і Сумах. Кіровоградський глядач бачить оновлену експозицію. Ця тема глибока і нескінченна і робота над циклом триває безперервно.