У Кіровограді презентували “наївне мистецтво” (ФОТО)

Надія Іванівна Падурська народилась 26 квітня 1943 року у смт Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області.

Навчалася в Московському заочному університеті народного мистецтва. У 1980-х роках познайомилась з кіровоградським художником Володимиром Плітіним. Саме він дав їй багато професійних порад і переконав більше писати олійними фарбами. Він змусив її повірити в те, що вона може бути справжнім художником.
Перша картина Надії була про матір: на фоні червоного неба сидить стара ненька і вузлуватими натруженими пальцями тримає газету, випромінюючи спокій і віру…

Творчість Надії Іванівни співзвучна із творчістю Катерини Білокур – відомої української художниці, майстра народного декоративного живопису, представниці «наївного мистецтва». Надія Іванівна навіть намалювала портрет художниці.

Про «феномен провінційної художниці» почали багато писати і говорити. У 2002 році вона була нагороджена подякою Київського міського педагогічного коледжу. У цьому ж коледжі створена ціла галерея мистецтв, започаткована роботою Надії.

Надія Іванівна – учасниця республіканського вернісажу, який проводився 1987 року у м. Києві в рамках роботи 2-го Всесоюзного фестивалю самодіяльного і народного мистецтва, була відзначена нагородою цього фестивалю. Також була нагороджена дипломами, подяками, грамотами, серед яких – «Медаль Лауреата Всесоюзного фестивалю народної творчості» у м. Москва у 1987 році, яка зберігається у фондовому зібранні Добровеличківського районного краєзнавчого музею.

Перша персональна виставка Надії Падурської була відкрита у Кіровоградському художньому салоні у 1989 році й викликала великий інтерес шанувальників мистецтва і професіоналів. Адже роботи художниці дуже цікаві та оригінальні, відрізняються своєрідною манерою сприйняття навколишньої дійсності. У своїх картинах вона живе, страждає, вірить, мріє. Її твори випромінюють любов до квітучої української природи, життєствердність, святковість та оптимізм. Ніби світлі дитячі посмішки, ясніють вогники оранжевих пелюсток у серпанку, а серед них зграйка пташок. Це – «Спогади про дитинство», «Моє рідне село», «Казковий птах» (1994 ), «Усе живе, усе співає» (2015).

Образотворче мистецтво художниці, самобутнє та народне, сповнене філософським змістом, силою духа, мужністю, а головне – жагою до життя. Про її творчість кажуть, що ці роботи, неординарні за технікою виконання і за безмежною щирістю, з якою вона ділиться своїм світобаченням. Природа у роботах Падурської подана у своєрідній інтерпретації, через картини з нами наче говорить оточуюче, минуле, природа, життя…
У Добровеличківському районному краєзнавчому музеї знаходиться 49 живописних творів художниці та численні малюнки, зберігається і відеофільм кіровоградської журналістки Людмили Ніколаєвської «Храм добра Надії Падурської». Також у музеї були відкриті дві персональні виставки – «Моє мистецтво тобі, Україно!» (2004), «Бережи іскру Божу» (2005).

Щедро обдарована талантами Надія Іванівна має гарний голос, з дитинства закохана в народну пісню. Відчуває музику слова, образи її багатого внутрішнього світу проявляються і в поетичній формі. Її поетичний твір увійшов до збірки віршів та пісень поетес та композиторів Кіровоградщини «Зоря материнства» (2005).
Виставка творів Надії Іванівни Падурської «На своїх полотнах я вільна, як Бог…» – перша персональна виставка художниці в стінах Кіровоградського обласного художнього музею. В експозиції представлені її живописні й графічні роботи з фондового зібрання Добровеличківського районного краєзнавчого музею, Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Д.І. Чижевського, надані з приватних колекцій Юрія Любовича, Володимира Нагорного, Валентини Кондратенко – Працун та ін.

Роботи Надії Падурської знаходяться не лише в музейних збірках України, а й у приватних колекціях, в тому числі США, Японії, Німеччині.

Зараз Надія Іванівна проживає у пансіонаті для ветеранів війни та праці з геріатричним відділенням у смт Власівка Світловодського району. Не дивлячись на всі перепони, вона вперто крокує по життю і радіє кожній його миті. Головним у своєму житті вона вважає служіння мистецтву, сповна віддаючи йому душу.

Тетяна Костенко – науковий співробітник відділу музею – картинної
галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»