Шопінг у народному стилі: Великі Сорочинці(ФОТО)
Навіть чорт покинув збиткуватися над людьми, заохочуючи їх до кривди над ближніми своїми, якось загубившись у веремії Сорочинського ярмарку. Найбільший в Україні ярмарок народних ремесел та творчості – Національний Сорочинський ярмарок вітав своїх гостей з 14 по 19 серпня 2012 року на батьківщині Миколи Гоголя у селі Великі Сорочинці Полтавської області.
Кіровоградці дістали можливість відвідати це свято протягом одного дня – 18 серпня, – скориставшись послугами агенції “Від краю до краю”, що спеціалізується на організації туристичних та паломницьких поїздок Україною та закордон, забезпеченні екскурсійним супроводом, тимчасовим житлом. Окрім розваги шопінгу, програма туру включала відвідини садиби повітового лікаря (нині меморіальний музей імені Миколи Васильовича Гоголя), де народився відомий письменник; Спасо-Преображенсьої церкви, участь у ярмаркових забавах і дійствах, зокрема інсценізації обряду весілля (полтавські колективи народної творчості “Берегиня” та “Криниця”), фестивалі гумору “Сміємося разом з Гоголем” та роботі польової кухні, а також польових майстерень гончарів, ковалів, малярів, митців, що знаються на виготовленні інтер’єрної ляльки, ляльки-мотанки, писанки та жіночих прикрас; прогулянку центральним парком Миргорода, алеї і ставок якого прикрашені скульптурами персонажів із гоголівських творів, відтворено мальовничі ландшафти сільської Полтавщини – разом із неодмінним птаством (лебедями, качками та гусами), що силкується принадити своїм невгавним клекотом чим більш гостей, – зведені поменшані макети традиційних будівель – хати з клунею та хлівцем, шинку, церкви, кузні…
Історія Сорочинського ярмарку налічує понад 300 років. Багатолюдне торжище збирається на пустирі поблизу Великих Сорочинців, на ще топкій землі висушеного болота – і зараз де-не-де можна побачити ділянки, викладені дошками або особливо дбайливо присипані піском. На 16-и гектарах рівнинного степу розміщуються: Сорочинська площа з двома сценами – Головною і Малою, – для проведення врочистостей та виступів запрошених артистів; презентаційно-розважальний майданчик «Млин» – млин, каплиця, хати бідняка, середняка та панська хата, а також етнографічна садиба «Хата Хіврі», обнесені живоплотом навколо подвір’я – тут відбуваються забави за народними звичаями вечорниць, досвіток, толоки, парубоцької берези, весілля і т. ін.; близько сорока рядів продажу різноманітної сувенірної продукції, предметів ужиткових ремесл та мистецтва, трохи менше – для реалізації промислових товарів та одягу; майданчики для презентації та продажу сільськогосподарської техніки, меблів, виробів харчової промисловості тощо; зона атракціонів для дітей та дорослих; численні намети домашньої кухні, ятки із солодощами, печенею та фаст-фудом, шинки, літні кафе.
Порядок на святі азартного українського шопінгу покликано підтримувати близько трьохсот міліціонерів, що тимчасово оселились у наметовому таборі в центрі села – акурат під монументом невідомому солдату. Цілодобово чергують пости медичної допомоги та машини «швидкої».
Попри встановлені організаторами суми орендної плати (від п’ятиста і більше гривень за день), цьогорічний ярмарок у Великих Сорочинцях показав можливість гнучкого варіювання цін на подібні товари від різних майстрів, ремісничих груп із різних регіонів України. Приміром, за жіночу вишиванку додільної довжини по різних ятках і кінцях торжища правили і 450, і 530, і 1200, і 2000–2500, а коли вишита бісером – цілих 6000 гривень! Ось така керамічна аромолампа у вигляді бідняцької пічки-буржуйки (висота – 25 см.) була оцінена автором у 800 гривень, проте через ряд за керамічні свічники й аромолампи у вигляді замкових веж та чепурних будиночків просили тільки 32-50 гривень. Покупців заохочували до торгу, сипали під руку жартами, примовками і закличками, часом, навіть складеними не до смаку або занадто екзотичними: «Купляй халвичку – для рум’яного личка!», «Вільна каса – тут багато у соусі м’яса!» (вірменин, продавець шаурми). Таким чином, загальну розважливість і доброзичливі перемовини через прилавок порушував хіба щільно натоптаний, неймовірно повільний рух юрби на центральній алеї поміж рядами, здатний вигнати всю радість передчуття обновки із дітей та їхніх мам, розворушити роздратування до тих, хто вирушив на закупи із завеликими торбами. Вочевидь, попередні прогнози щодо мільйона відвідувачів таки справдились.
Дивовижне відкриття для гостей четвертого ярмаркового дня підготував виступ мандрівних артистів із Південної Америки, що виконували пісні народів Еквадору, Перу та Болівії під супровід ритуальних танців. Складні мінливі ритми, речитативна інтонація замовляння, соло духових інструментів – все це разом навертало враження співучасті у магічному дійстві закликання духів предків.
Вечір перед останньою ніччю ярмарку під спалахами феєрверку разом з глядачами зустрічали Олег Кінзов, Ірина Островська та гурт «Авіатор».
Із 1966 р., відколи поновилась традиція проведення ярмарку, спеціально до свята у Великих Сорочинцах вигодовують пару волів і, за потреби (постановка батальних сцен із «Тараса Бульби», виступ козацького кінного театру), виписують шляхетних вороних коней із заводу; екіперують кількох гоголів від обласного драматичного театру – аби охопили всі майданчики і площі, – трохи тлусту, проте неймовірно звабливу Солоху, дяка, козака Пацюка, і, звичайно, цілу зграю нечисті із «Вія» та повісті «Сорочинський ярмарок». Так було й цього року. Учасники народного самодіяльного колективу клоунади «Полтавські галушки» розважали публіку своїми експромтами та жвавою пантомімою, вільно втручалися у продаж.
Із настанням осені актуальними стають інші туристичні маршрути. Найближчим часом агенція «Від краю до краю» планує організувати поїздку до Вінниці (ставка Гітлера, музей Пирогова, фонтан Roshen), Умані, Молдови на щорічний міжнародний винний фестиваль і багато чого іншого. А також пропонує відпочинок за кордоном, зокрема гарячі тури до Туреччини та Єгипту.
Валентина Головань
Фото: Артем Дубовик
