Кіровоградці їдуть за гарним настроєм до Одеси (ФОТО)

Місто зустріло гостей напрочуд теплою сонячною погодою (до +20 С) і формальними ознаками фестивалю гумору – вулицями міста ходило багато ряжених і клоунів, майже всі перехожі поначіпляли на себе маски, або яскраві вушка, ріжки, кіски і таке інше, які можна було придбати на кожному кроці. Хтось це робив щиро, хтось вимушено, а хтось просто заробляв гроші, адже величезне скупчення народу сприяло цьому.

По обіді центральною вулицею міста – Дерибасівською – пройшлася доволі розмаїта карнавальна процесія, участь в якій узяли всі, хто вважає себе причетним до гумору або творення гарного настрою. Очолювали колону шалені барабанщиці, які гучним ритмічними звуками відкривали парад. За ними рухалася платформа одеської комунальної квартири з впізнаваними образами, що в ній мешкають – рогоносець Яша в домашньому халаті і його сварлива агресивна жінка. Платформу-квартиру було обвішано дотепними написами, на кшталт: «Все придумано в Одессе, а сделано в Китае», «Одесский огнетушитель в огне не горит», «Одесская подводная лодка в воде не тонет» тощо. Були тут і улюбленці одеситів «Маски-шоу» – Георгій Делієв, Борис Барський та інші.

Загальновідомо, що Одеса торгове портове і курортне місто, отже тут розмаїтість культур – української, російської, єврейської та інших, побутування яких здавна толерується. Ці традиції сягають історії міста – спочатку турецького Гаджибея, згодом їх продовжували градоначальники Одеси європейського походження і виховання – Де-Рибас, Ланжерон, герцог де Рішельє та інші. У процесії це символічно передавалося учасниками в традиційних костюмах різних епох та народів, серед яких були і жінки в вишиваних сорочках, і український козак в червоних шароварах та солом’яному брилі, який ішов пліч-о-пліч з єврейським парубком.

Деякі епізоди цього дійства залишилися для мене незрозумілими – в ході брали участь і кришнаїти, пританцьовуючи під свою монотонну мантру «Харі-Рама, харі-Крішна», і ціле полчище носіїв реклами «МТС», і духовий ансамбль, і циркачі, і пожежники, і акробати на ходулях та на стрибучих пружинах, і гігантські триколісні велосипеди та багато всього іншого, що аж в очах рябіло. Не все там було дотепним та смішним – дехто ніс транспаранти з відвертою політичною пропагандою Митного союзу і безпардонно-ницими закидами в бік Європейського вектору: «Меняем Евродупу, Тягнисрака та жопазицию на Таможенный союз: Одесса – Москва – Тель-Авив!» або «Все желающие в Евродупу – на строительство узкоколейки!» і таке інше хамство. Мабуть, ці слогани розроблялися в одеській міській адміністрації або нею затверджувалися. Схоже, що столиця гумору втрачає планку, і, на догоду меру Костусєву, дистанціюється все далі від сміху, або гумор ми розуміємо по-різному! Поряд несли й портрети Януковича – схоже, що висміювали патрона. Але робили це так по-доброму, ніби його було обрано в них королем блазнів! Це було схоже на дружній шарж від одеської влади, за яким читалося, що вони його пропагують і пишаються ним, злегка кепкуючи (напевно, в «95 кварталу» навчилися). На одному плакаті був підпис: «Почую кожного» і зображення Віктора Федоровича, що мирно дрімає, підперши голову, десь в залі за столом, на якійсь діловій зустрічі чи конференції. На іншому – пихатий і задоволений собою ВФ промовляє перифразом з французького короля Людовіка XIV: «Україна – це я!». Ото й всі випади в бік недоторканого гаранта. Щоправда, коли його проносили «крізь строй», то вздовж живого коридору прокочувалося несміливе «Фу-у-у!» і невдоволене гудіння. Але це не псувало загальної атмосфери свята.

Хода протяжністю понад кілометр пройшла крізь щільний багатотисячний живий коридор Дерибасівської й потяглася до центральної площі, де відбувалися різні атракціони, чемпіонат з анекдотів, «КВК-парад», фестиваль клоунів «Комедіада» та багато чого іншого. Завершився День сміху гала-концертом одеських та українських колективів і святковим феєрверком. 

Олександр Ратушняк