Диво поруч

Першу весняну мандрівку «небайдужих» можна назвати святковою.
Піднесений настрій, крім великодніх свят, створили ще дві не менш радісні дати: дні народження наших друзів Лесі і Лесика. Саме їм і була присвячена ця невеличка мандрівка. «Гречка» вітає іменинників з новим роком їхнього життя!
Цього разу нові стежки чекали нас зовсім недалеко від міста – у Злодійській балці. Добиратися до неї можна від дороги, що веде до селища Нового, та з боку Старої Балашівки. Ми обрали перший варіант. За пункт призначення обрали невелике озеро-болото. Дорога виявилася нескладною, за допомогою карти було доволі просто зорієнтуватися на місцевості.
Тут зима…

… а тут весна!
Якщо спочатку йти довелося посадкою, на якій повсякчас траплялися сліди людської життєдіяльності у вигляді сміттєвих куп, то вже за годину ми потрапили до справжнього лісу. Обабіч дороги траплялися цілі галявини першоцвітів – не гірше, ніж у Чорному лісі. За деякий час ми вийшли на болотисту місцину, відразу ж за нею й ховалося наше озеро. З протилежного його боку ми побачили невелику галявину, трохи похилу, однак доволі зручну й затишну. Саме на ній ми й розтаборувалися.
Обідаємо на свіжому повітрі

Після обіду, приготованого тут же, на ватрі, перед нами постало відразу кілька задач: по-перше, ми хотіли привітати наших іменинників з днем народження, а по-друге – ми мали відчути прихід весни на повну і якось це відзначити. Для першої мети нам знадобилася допомога самих іменинників: їм довелося взяти участь у невеличкому квесті. Виконавши завдання на п’ятьох точках, Леся і Лесик мали знайти свій подарунковий «скарб», з чим вони успішно справилися.
З Днем народження!

Досягти другої мети нам допомогли глина та весняний настрій. Із глини ми ліпили свищики. Глиняні свищики-пташки, зроблені нами власноруч, мали закликати своїм співом весну. Однак чи то в нас виявилось замало хисту, чи ще з якихось причин, але свищики ні того дня, ні наступного так і не засвистіли.

Я відкриваю сезон купання
…Разом із хлопцями
Закінчили ми нашу мандрівку біля ватри. У ній ми спалили папірці, на яких було написане все те погане, що б нам хотілося залишити у минулому. Після того, як наші символічні негаразди перетворилися на попіл, ми рушили додому.
Я втомився!
«Гречка» нагадує: у пошуках нових вражень і чудової природи зовсім необов’язково їхати за кількасот кілометрів у незвідані краї. Дуже часто те, що шукаєш, знаходиться зовсім поруч – іноді навіть достатньо просто вийти за межі свого мікрорайону. З весною вас!
Ваш пес Гречка.