Країна Мрій – позитивний заряд на все літо(ФОТО)
Роздумуючи, чи їхати до Києва в голові був страх, а чи це реально? Там же Євро? Між іноземними туристами певно і не продихнути.Але 23 червня свята європейського футболу було зовсім непомітно. Окрім перекритих станцій метро „Майдан Незалежності” і „Хрещатик” – жодних незручностей, принаймні для українських туристів. На Майдані гучно гримить музика з фан-зони. Можливо через ранню годину, або через те, що матч сьогодні грають у Польщі, зона нагадувала порожню резервацію для фанів.
Але сьогодні нас не цікавив футбол. Ми прямували на фестиваль „Країна мрій”.
Минулого року в дні фестивалю лив дощ. Цього ж, нас чекала приємна хмарність – найкраща погода для прогулянок кіровоградців, які вже втомились від степової спеки. Однак, до Співочого поля – місця локації фестивалю ми добрались лише пообіді.
Спершу ми завітали у Водно-інформаційний центр, або, як називають його в народі – музей води. Хоча, він більшою мірою розрахований на дітей, але і дорослі знаходять там багато цікавого. Хтось навчиться економити воду, а хтось просто пограє з мильними бульками і зможе опинитись всередені великого „капітошки”.
Наступним пунктом нашої прогулянки стала галерея Євгенії Гапчинської, що на вулиці Михайлівській. На жаль, фотографувати в цьому казковому місці не можна, тому варто все побачити на власні очі.
Не змогли пропустити і Пейзажну алею, яку таки вдалось врятувати від забулови киянам.
Прогулявшись по вже відкритому, але не до кінцця відреставрованому, Андрієвському узвозу рушили до Співочого поля, яке в суботу стало місцем масового скупчення людей у вишиванок і чудовим місцем для родинного відпочинку, яке відвідало кілька тисяч киян і гостей столиці.
Під стінами Лаври і у дворику Музею Івана Гончара розгорнулась літературна частина свята. Тут і літературна кухня від українськіх письменників, і книжковий ярмарок. До речі, частиною літературного свята стали виступи кіровоградця Євгена Манженка, відомого як Євген Іванич Біоритменко.
За ворітьми Співочого поля, куди вхід коштував 50 грн, прочався сувенірний рай. Чим це відрізняється від інших сувенірних базарчиків столиці? Організатори переконують, що слідкують, аби китайська продукція сюди не потрапила – все ручної роботи. Неймовірний керамічний і дерев’яний посуд, вишите вбрання, ручної робоити взуття, прикраси і елементи декору – дива на будь-який смак.
Ще одна приваблива деталь – пагорби парку прикрашають велитенські квіткові композиції.
Фестивальня територія поділена на кілька майданчиків, якожен з яких має свого шанувальника. Кобзарська сцена – місце виступів сучасних кобзарів-бандуристів, сцена „Під стінами лаври” – місце виступу талановитих, але мало відомих українських співочих колективів, майстерня танців, де свою танцювальну традицію показували різні народи. Ми потрапили на майстерку з кримсько-татарського танцю. А трохи раніше тут вчив українських танців гурт „Гуляйгород”. В програмці він зазначений як київський, а от складається з кіровоградців.
На дитячому майданчику свої казки для дітей, і тих хто залишився дітьми в душі розповідає Сашко Лірник. Енергетика неймовірна. Але щось музика починає зглушувати казкаря – це на головній сцені фестивалю починає свій виступ гурт „Астара”.
Особливу увагу варто звернути і на їжу. Хоча спонсором фестивалю вже вкотре є „Кока-кола”, здорової, смачної і традиційної їжі не бракувало.
Витрачений час і гроші повернулись до нас сторицею! Адже позитивні емоції варті того! Відкладемо їх у спогадах, і відігріватимемо ними душу похмурими осінніми вечорами.
Настя Дзюбак Фото автора
