Татуювання як особистий щоденник: як обирати малюнок і майстра радять татуювальники з Кропивницького

Тату-майстер – це як твоя перша вчителька: таких як ти у нього багато, він може тебе і не запам’ятати і не побачити вдруге. Проте, тобі потім все життя ходити зі світлим, або не дуже, його образом в голові і з наочним результатом його роботи.

Як обрати собі майстра? Як визначитися з зображенням і переступити через стереотипи суспільства щодо татуювань? Про це «Гречка» поспілкувалася з двома тату-майстрами Кропивницького – Анною Сосновською та Максимом Криницьким.

Максим

Максим служив 5 років у 3 полку спецназу, пройшов АТО. Там до нього прийшла ідея зайнятись тату. В дитинстві закінчив художню школу і малював вдома. В армії побратим побачив, що він малює і попросив зробити йому татуювання. Хлопець розповідає, що у цю сферу він навіть не вникав, тому сприйняв слова побратима як пусті балачки. Проте той наступного дня прийшов зі струною від гітари, моторчиком від радіо і був готовий до процесу нанесення татуювання.

І як це відбулося?

 Ми в інтернеті подивилися як робляться саморобні тату-машинки, зліпили свою. І моя перша робота, була скорпіон на литці. Зробили тушшю, цієї саморобною машинкою. Вийшло все навіть непогано. Але мене це тоді не зацікавило і було страшно. Після цього ще один наш товариш побачив цю роботу і захотів собі татуювання, попросив мене зробити. На що я відповів, що я не татуювальник і це був просто експеримент. Але він випросив. Потім прийшов третій, четвертий, п’ятий і так далі. Мені це почало подобатися. Це було близько чотирьох років тому. В той час не було хороших майстрів, в інтернеті не було літератури, тому я всьому вчився сам. Методом проб і помилок почав освоювати.

В армії половині батальйону переробив татуювання. Більше всього практики було безпосередньо у зоні АТО. У вільний від завдань час ми сиділи у таборі. Я привіз із собою ноутбук, принтер і все необхідне і біля свого ліжка обладнав таку собі студію. У вільні дні робив татуювання побратимам.

Які були малюнки?

Багато били «цивільних» картинок, просто якісь зображення, а багато патріотичні, воєнні: починаючи від герба України, написів і до того, що може символізувати війну, АТО, військову службу. Потім у мене почав закінчуватися контракт, прийшов у тату-студію «НеСмоешь» і замовив у них дві тату-машинки. Прийшов забирати і мені запропонували працювати з ними.

Є якісь роботи, які особливо запам’яталися серед тих, що довелося виконувати для побратимів?

У зоні АТО я зробив близько 150 робіт. Найбільш пам’ятну роботу я виконав для офіцера. На ній був зображений силует вовка на фоні повного місяця і нижче силуети трьох бійців. Вони відображали друзів, яких з ним вже немає поруч.

Для мене важливе не те, як намальоване зображення, а який сенс воно несе. Багато людей ставляться до татуювань як до прикрас: як до годинників, ланцюжків, сережок… А є такі, які вкладають ідею, філософію у малюнок.

Тобто, перш за все має бути сенс?

Звісно. До мене часто приходять люди віком від 18 до 21 року, які бачать, що татуювання. І в результаті вони набувають різні нісенітниці просто для того, аби було татуювання. Вони роблять це не усвідомлено, а коли проходить час – перебивають на інші.

Як треба підбирати малюнок?

Часто приходять люди і кажуть «я хочу татуювання, але не знаю яке саме». Я можу цю ситуацію асоціювати з автомобілями: комусь подобається одна марка, а комусь інша. Я не можу нав’язувати те, що мені подобається, іншим. У кожного свої смаки та інтереси. В першу чергу, треба визначитися з місцем для татуювання, а не з ескізом. Відштовхуючись від місця треба обирати малюнок, який ідеально лягає туди.

До мене прийшла жінка колись, у якої на нозі була родима пляма. Вона хотіла зробити татуювання, щоб сховати його. Потім я дізнався, що її робота пов’язана з кульками. І тоді я запропонував їй замаскувати родиму пляму таким чином, що вона стане ніби однією кулькою у зв’язці.

В таких випадках треба бути психологом. Треба спілкуватися з людиною, зрозуміти які в неї інтереси та захоплення.

Чи доводиться відмовляти від татуювань?

Так, доводиться. Часто приходять дівчата з бажанням зробити знак нескінченності, написи та інші заїжджені зображення. В основному, це люди, які не бачили сучасні хороші роботи. В таких випадках я намагаюся пояснити, що це все в минулому, що є майстри з високим рівнем техніки, які можуть придумати та виконати досить цікаву роботу. Іноді розумієш, що людина буде потім жалкувати про татуювання. Вони ж потім приходять через кілька місяців щоб переробити малюнок.

Які вікові рамки були у контингенті твоїх клієнтів?

Ми робимо від 18 років. Але досить часто приходять молодші і кажуть, що хочуть татуювання. Наприклад, нещодавно приходив 12-річний хлопець. Найцікавіше, що його батьки дозволяють це зробити. Звісно, ми відмовили. До 20, коли він подорослішає, зміняться його погляди і він почне жалкувати.

Найстаршим був дідусь, якому 65 років. У нього була свастика на плечі, але він казав, що то старослов’янський знак сонця, що це ідейне татуювання. За все життя йому так набридли з хибним трактуванням, що у такому віці він вирішив її переробити.

Багато хто думає, що татуювальник – це психолог. Вони бачать тебе вперше і востаннє, і у процесі нанесення татуювання вони починають розповідати тобі свої особисті проблеми, радитися. Мені це подобається, але поради нікому не кажу. Просто слухаю і можу розповісти паралельну ситуацію зі свого життя. Часто дівчата приходять зі шрамами на зап’ясті, щоб забити. В таких випадках я уточнюю, чи можна дізнатися привід їх появи. І абсолютно всі через нещасне кохання намагаються порізати вени.

Доводиться розвіювати стереотипи, що татуювання – це щось «зековське»?

Взагалі, татуювання діляться на три типи: художні татуювання, армійські та тюремні (наколки).

Тюремні наносяться за певним шаблоном. Тобто, немає такого вибору, варіацій, як в студії. Там є певні картинки, які вони не можуть змінювати. Відповідно, кожна наколка несе сенс.

Армійські татуювання теж символізують щось. Але їх наносять не просто так, а за якісь заслуги. Наприклад, у десантників є такий момент, що вони можуть набити татуювання, якщо здійснили стрибок з парашутом. І решта армійських – так само. Просто так ти не можеш їх набити, бо тебе потім  покарають.

І третій тип – художні.

Сенс татуюванню надає людина, яка його зробила. Якщо зайти у гул і пробити значення татуювань – там може бути по кілька на один малюнок. Тому, не зважаючи на те, що ти набиваєш – сенс у це ти вкладаєш сам. Людям намагаюсь пояснювати, що цей міф щодо уніфікованих значень легко розбивається.

Ще, всі бояться, що тату погано виглядатиме у старості. Але якщо зараз поїхати на море, чи на річку і подивитися на людей – то у багатьох є татуювання. І це 2017 рік. А старість буде через років 40, тому в цей час у багатьох людей похилого віку будуть татуювання, ніхто не дивитиметься з подивом на таке явище.

Яку універсальну пораду ти міг би дати людям, які хочуть зробити татуювання, але сумніваються?

Багато моїх друзів хочуть зробити татуювання, але не знають яке саме, і переживають, що будуть через час жалкувати. Я сам хворію цією хворобою. Першу пораду, яку я можу дати – це не поспішати, тому що у поспіху люди зазвичай не думають конструктивно. Вони готові набити будь-що.

Для того, щоб щось придумати якусь ідею, треба спочатку закласти її. Треба переглядати роботи, які тобі подобаються, а потім зрозуміти, що саме хочеш. Можна зайти на будь-який портал, де є роботи тату-майстрів і дивитися. Це допоможе зрозуміти, який жанр тобі подобається, які малюнки. І на основі цього можна приходити до майстра і він допоможе підібрати щось, намалює.

Тобто, це дві поради – не поспішати і більше передивлятися робіт і ескізів, щоб більше вникати у цю культуру і зрозуміти, що тобі подобається.

І ще одна важлива річ, на яку треба звертати увагу – це умови, у яких робиться татуювання. Робоче місце має готуватися на очах у клієнта, голки мають також розпаковуватися при ньому. Все має бути замотане у плівку: абсолютно всі інструменти, крісло, лампа і т.п. Також, треба дивитися не на дипломи майстрів, які можуть нічого не означати, а переглядати безпосередньо роботи, виконані цим майстром. Роботи татуювальника і умови, у яких він працює – це головне. Навіть якщо ти тільки збираєшся набивати татуювання – завжди можна домовитися з майстром і прийти подивитися як він працює, в яких умовах.

Які ціни у вас в студії?

Ми не переслідуємо бажання перш за все заробити, тому ціни у нас демократичні – 8 гривень квадратний сантиметр. Тобто, робота 10 на 10 см коштуватиме 800 гривень. У нас оплата не за сеанс, не погодинна, а саме за розмір.

Аня

Історія про ідею зайнятися татуюванням у дівчини більш прозаїчна. Аня розповіла, що їй потрібна була робота, а у друга була студія, куди треба був майстер. Вона вирішила спробувати і от це вже триває три роки.

Які складнощі у тебе виникали на початку?

Спочатку це більше страшно, ніж складно. Людину ти можеш більше ніколи не побачити, а татуювання у нього лишиться на все життя. І перші півроку було навіть страшно про це думати, що навіть руки трусилися, адже це дуже відповідально.

Треба багато малювати і поступово ускладнювати техніку. Якщо ти нічого не можеш намалювати на папері – на шкірі ти точно нічого не зможеш зобразити. Тому треба на полотні малювати, на папері, акрилом. У різних техніках. Тому що з того, що ти вмієш, на шкірі можна передати відсотків на 30-40.

Стикалася з упередженим ставленням щодо того, що в тебе не дівоча робота?

Останні кілька місяців у нас така тенденція спостерігається, що дівчата, які приходять, хочуть до тату-майстра чоловіка. Хоча раніше дівчата йшли до дівчат. А дійсно упереджене ставлення буває серед представників старшого покоління. І більше вони через наш вік переживають. А коли дивляться роботи – то змінюється думка. Відразу треба показувати результат своєї діяльності, тому що багато викликає сум’яття те, що працює дівчина.

Чи є якісь обмеження у роботах, за які ти берешся?

Намагаюсь більш складні роботи брати, тому що це розвиток. Але не відмовляюсь не від знаків нескінченності, не від надписів. Але в таких випадках ми намагаємось переконати людину зробити щось цікавіше і більш індивідуальне. Коли кажеш, що прийде літо, ви знімете одяг і побачите, що у багатьох таке ж татуювання, як у вас, вони замислюються. Татуювання має характеризувати людину і бути якісним.

Що зараз популярне, з чим частіше за все приходять?

Зараз немає такого, що щось одне популярне. Якщо раніше були якісь розповсюджені стилі, то зараз такий вибір, що обмежувати себе не варто. Людина зараз може обрати собі стиль і майстра, щоб все одразу гармоніювало. В гуглі можна знайти напрямок, який тобі подобається. Це час можливостей, коли можна зробити татуювання і це буде мистецтво.

Як ставишся до стереотипних закидів типу «а що ти в старості будеш робити?»  і «як ти влаштуєшся на роботу»?

Люди, які так кажуть, частіше всього відносяться до старшого покоління. Але коли ми будемо в старості – ми не будемо відрізнятися один від одного, як і вони зараз. Просто у них немає татуювань, а у нас будуть.  Це буде покоління людей похилого віку з татуюваннями. А що от саме з цими зображеннями буде – яка різниця, адже без татуювань шкіра стає так само старішає. При думках «а що буде у старості?» треба у зал іти і працювати над собою, а не переживати щодо татуювань. Тонус шкіри залежить від фізичної активності.

У татуювання обов’язково має бути значення?

Татуювання має щось означати для конкретної людини, яка владає у неї сенс. Воно має бути красивим та цікавим, відповідати інтересам людини. Іноді люди розмірковують про те, чи не набридне татуювання. Мене ці питання дивують. В сенсі, набридне? А навіщо ми тоді це робимо? Адже якщо людина допускає, що їй це набридне – тоді татуювання не потрібне. Якщо є якісь сумніви – то не треба. Якщо є внутрішня потреба – то не набридне, якщо татуювання не зроблене тільки як дань моді.

Татуювання це як особистий щоденник. Татуювання – це те, що має відображати життя людини. Це моє уявлення. Мені завжди хотілося, щоб можна було подивитися на людину і «прочитати» її за всіма татуюваннями без слів.

Як змінилась тату-культура за три роки, що ти працюєш?

Хтось орієнтується на ціни і на площу, а хтось на якість. Дуже часто показуєш людині дві картинки – гіршу і кращу, а вона не бачить різниці. Тоді постає питання: а навіщо платити більше, шукати кращого майстра, чекати довго? Багато хто каже, що в нас дуже дорого. Але це поняття відносне. Іноді люди за одяг віддають набагато більше грошей, ніж за татуювання, з яким ти будеш на все життя. Що таке дорого для татуювання? Що таке дорого для вашого здоров’я?

Багатьох людей ми відправляємо на лазер, щоб вивести попереднє татуювання, коли не можна просто перекрити.  От спочатку ти ідеш до одного майстра, витрачаєш гроші, результат тебе не влаштовує, ти потім перекриваєш у іншого, знову витрачаючи гроші. Тоді як можна один раз заплатити за якісну роботу.

Краще ходити без татуювань, ніж з поганими.

Яка в тебе була найцікавіша робота, якщо така є?

В плані мистецтва – багато цікавих робіт є. Кожна нова робота, яка складніша за попередню, стає цікавою. По людям – інакше. Були у мене хлопці, яким по 18 років, і вони приходять і роблять якусь дрібницю, яка зрозуміла тільки їм. Це настільки круто, і про значення знають тільки вони, і це виходить такий вихоплений момент із життя. Такі речі я люблю, коли татуювання щось особисте і за ними є історії.

Як треба підходити до вибору татуювання, коли ти тільки плануєш його зробити?

В першу чергу, треба визначитися з тим, що це саме має бути, відштовхуючись від своїх інтересів, життя. Треба пофантазувати, що ти хотів би бачити на собі. А потім визначатися зі стилем. Потім визначитися з майстром. Треба переглянути його роботи і зрозуміти на що він здатний. Якщо він каже «та, наб’ю» – не треба вірити. За одну роботу не виростеш на три голови відразу. І треба відразу думати, чи хочеш ти далі робити татуювання, щоб все в майбутньому гармоніювало.

Яка вартість роботи у вас в студії?

Вартість у нас в студії залежить від розміру та складності. Важко сказати, скільки в середньому коштує. Мінімальна вартість роботи у нас 500 гривень. Якщо хтось хоче просто крапку якусь поставити – то я рекомендую назбирати кілька таких робіт, щоб не витрачати дарма час та гроші.

Чи є в тебе слова, які винести в рамочку для тих, хто хоче зробити татуювання?

Мені би хотілося, щоб люди ширше дивилися на вибір, щоб не боялися самовиражатися, щоб не йшли за модою. Люди мають дивитися на татуювання як на мистецтво. Треба не боятися виражати свої божевільні бажання, тому що татуювання – це вже божевілля.

Спілкувалась Олександра Гонтар

Фото з особистого архіву Анни та Максима