Найприємніша процедура, яку проходила в лікарні: інструкція як стати донором

У зв’язку з пандемією в Україні скоротилась кількість донорів крові. Кіровоградщина не виняток. «Гречка» розповідає, чому безкоштовно і добровільно здати кров означає врятувати чиєсь життя і які переваги отримує донор.
Днем з вогнем: пошуки донора по-українськи
Ольга Присяжнюк, директорка Міжнародного благодійного фонду «Янголи життя», який опікується онкохворими дітьми з Кіровоградщини. Хвороба її підопічних на карантин, на жаль, не пішла. Як і потреба в крові, яка виникає під час терапії.
Щоразу, коли цього вимагає стан здоров’я, кидаються шукати кров і просити здати її адресно для пацієнта. Вже мають фактично список донорів, які регулярно допомагають саме їх підопічним, шукають через спеціалізовані групи в соцмережах.
А от дізнатись який запас крові є в місті, як швидко може вичерпатись – неможливо.
«Буває приходить донор, здає вранці кров дитині, а пообіді їй дають кров іншого донора, яка була в запасі і через кілька днів могла б втратити придатність. Чому її не можна було видати одразу? Куди йде та кров, яку здають рідні вагітних, адже кожна майбутня мама має привести донора, проте, на щастя, далеко не кожній згодом потрібна кров», – розповідає Ольга.
Каже, чула, що часом донори здають кров за гроші – мова про 100-300 гривень, але сама ніколи не стикалась із таким. Всі їх помічники роблять це добровільно і безкоштовно.
Карантин довший – крові менше
Сергій Кіба, головний лікар Кіровоградської станції переливання крові, розповідає, що з початком карантину донорів стало втричі менше, хоча станція переливання крові і працює в звичному режимі.
«Працюємо за звичайним графіком. Донорів приймаємо в бахілах і масках. З понеділка будемо міряти температуру безконтактним градусником. Постійно проводиться санітарна обробка. Дотримані всі вимоги», – каже головний лікар і закликає приходити та не боятись.
На питання скільки б донорів мало приходити до Центру щомісяця, аби крові було вдосталь і рідні пацієнтів не мали шукати донорів самі головний лікар відповісти не може. Каже, така інформація засекречена.
Все, що доступно – дізнатись умовно достатньо крові в конкретному центрі чи бракує. Таку інформацію часом публікують центри переливання крові на своїх сайтах, а також постійно оновлює платформа «Донор.ua».
За їх даними на 3 квітня 2020 усіх груп крові у Кропивницькому вистачає.
Також на цьому сайті вказано і умовну статистику донорства. На 1000 осіб в області відбувається 14,06 донацій в рік. У той час як для розвинених країн 33 донацій на рік вважається нормою.
Як здають кров в Україні
«Це найприємніша процедура, яку я проходила в лікарні. Тим паче, будучи здоровою», – розказує Юля Ярова з Кропивницького.
Вона здає кров вже 5 років. Спершу звісно боялась, але пересилила страх.
«Я побачила на стовпі оголошення про те, що потрібна кров будь-якої групи жінці у важкому стані. Певно люди від безвиході шукали донорів вже як можуть. Прийшла в обласну лікарню і хотіла здати. Але мені сказали, що та людина вже померла, але можу здати кров просто так чи для когось іншого. Тоді я злякалась і не здала», – згадує Юля.
А от в липні 2015 відбувалась акція «Крапля життя». Тоді в соцмережах один активіст розповсюджував відео про свою кроводачу, закликав приєднатись.
«Подумала, що не так страшно буде, коли буду не сама. Прийшла в останній день акції і, за іронією долі, була таки сама. Але цього разу пішла до кінця. Було трошки стрьомно, бо боялась голок, ін’єкцій, – згадує Юля. – А насправді це було навіть прикольно. У цей момент, тебе оточують люди, які піклуються про твоє здоров’я, питають чи все в тебе добре».
Проте до донації треба готуватись. Перш за все є певні вимоги для стану здоров’я донора, а також харчуванню за кілька днів до здачі. Також є перелік тимчасових протипоказань для донорства крові і абсолютних протипоказань – певні хронічні хвороби.
Якщо є сумніви, можна проконсультуватись із сімейним лікарем. Якщо протипоказань немає, то кров можна здавати раз у два місяці. Кількість крові, яку візьмуть залежатиме від самопочуття донора, але не більше 350 мл.
Юля веган. Це зовсім не заважає донорству. Проте за кілька днів перед донацією треба дотриматись дієти. Не варто пити алкоголь, їсти жирне, гостре, буряк, чорницю.
«Це допомагає тримати себе в тонусі і слідкувати за здоров’ям не тільки перед здачею крові», – каже Юля.
«На станції переливання крові чи у відділенні трансфузіології ти перевіриш свої протипоказання, заповнивши анкету. Ти обов’язково здаєш кров із пальця на гемоглобін, оскільки з низьким вмістом заліза тебе можуть не допустити до здачі, аби не нашкодити. Адже перше правило допомоги – не нашкодити собі. За 5 хвилин вже є результат. Після цього ти ідеш пити чай, а потім – здавати кров. Коли тебе вже допустили до здачі, окремо у пробірочку набирають кров для перевірки на ВІЛ, гепатити, сифіліс», – каже Юля.
Сама процедура триває близько 15 хвилин. Все обладнання стерильне і одноразове. Після отримуєш талончик на обід у кафе неподалік, а також можеш претендувати на додатковий вихідний.
«Коли здавала другий раз, то у коридорі сидів чоловік з книжечкою. Побачила і попросила собі. Тоді у них було лише ось таке посвідчення радянського зразка – червона книжечка тут ще написано «Удостоверение донора СССР». Взагалі посвідчення нового зразка синенькі», – розказує дівчина.
За наявності посвідчення можна здати кров у будь-якому центрі переливання крові і фіксується інформація про кожну кроводачу. Якщо ж назбирається 40 донацій, то можна претендувати на звання «Заслуженого донора крові і пільги». Але поки про це дівчина не думає – до таких рекордів їй ще далеко.
Як здають кров у Європі
Українка Яна Трусова зараз живе і працює в Варшаві. Тут і вперше здала кров. Технічно, процедура забору крові не надто відрізняється від української. Проте у Європі докладають більше зусиль для того, щоб популяризувати донорство і зробити його модним.
«Просто хотіла здати, бо знаю, що це може комусь допомоги, а мені це нічого не коштує», – розповідає про свою мотивацію Яна.
Вона давно хотіла спробувати, ще вдома, але ніяк не могла зібратись. Рік тому, у Польщі поїхала запитати про особливості кровоздачі і одразу перший раз здала кров.
Навідміну від України, де здавати кров не можуть громадяни інших держав, тут іноземці можуть здавати кров, якщо живуть у Польщі і знають мову.
«Коли ти приходиш здавати кров, то отримуєш спеціальний номерок. Коли здаєш вперше, він має особливу позначку. Всі бачать, що ти здаєш вперше і дуже уважно і попорядку тобі все розповідають про процедуру, що варто і не варто робити. Далі треба заповнити дві анкети про здоров’я. Єдина проблема, треба знати всі ці хвороби польською. І хоча я знаю мову, з цим було трохи складно, бо у буденному житті з тим не стикаєшся», – розповідає дівчина.
Одразу здаєш тест на групу крові і морфологію – цукор в крові, гемоглобін і подібне. Далі твою анкету і аналізи дивиться лікар і отримаєш дозвіл на донацію та жетончик на сік і вафельку – їх треба з’їсти перед процедурою. Далі відбувається забір крові. Після чого кров тестують за 15 показниками (гепатити, ВІЛ та інше), а донор отримує бонус – 8 шоколадок.
Тут теж є посвідчення донора. Щоб отримати звання «заслуженого» треба здати 15 літрів крові. Оскільки тут вже давно впроваджена децентралізація, кожне воєводство саме думає як стимулювати донорів і встановлює свої пільги.
Також ведуть активні піар-кампанії донорства та все, аби наблизити пункти забору крові до потенційних донорів.
«Тут дуже часто в університети приїжджає такий собі «кровобус» – автобус, де можна здати кров. У центрі Варшави теж раз на тиждень стоїть такий автобус. Раніше була така система, що за кожну донацію ти збирав печаточку у формі крапельки, так само «крапельку» отримував, якщо приведеш друга. Назбиравши певну кількість, міг отримати сувенірну чашку. Видно, що у цього центру, де я здавала кров хороше фінансування і гарно продуманий піар. Наприклад, одного разу після здачі мені вручили йо-йо із написом «Добро повертається», – розповідає дівчина.
Показники запасів крові і тромбоцитів можна побачити на сайті Регіонального центру донорства і лікування крові в Варшаві. Навідміну від України ця інформація у вільному доступі. Здавати можна як саму кров, так і деякі компоненти окремо.
Нова стратегія системи крові України
У лютому 2019 Уряд ухвалив Стратегію розвитку національної системи крові в Україні.
«Відповідно до рекомендацій ВООЗ, кількість донацій донорської крові на рік має бути не менше 1 млн 386 тис. В Україні за 2017 рік ця кількість становить лише 581 тис. донацій, тобто була в 2.5 рази меншою. Але попри дефіцит донорської крові та її компонентів щороку значні обсяги крові та її препаратів утилізується через закінчення термінів придатності. Головна причина такої ситуації – відсутність координації між регіонами: у той час, коли одна область може мати надлишок доз еритроцитів, плазми та тромбоцитів, в іншій цих компонентів може катастрофічно не вистачати. Зміна системи та підходів до формування потреби дозволить уникнути такої ситуації у майбутньому», – зазначали тоді на сайт МОЗ.
Передбачалось, що розвиток системи крові базуватиметься на безоплатному добровільному донорстві крові, як зокрема в ЄС. Хочуть впровадити єдиний національний реєстр донорів та електронну медичну інформаційну систему для оперативного контролю обігу компонентів крові та покращення якості перевірки крові на інфекції.
Стратегія також включає проведення інформаційно-просвітницьких кампаній для популяризації донорства крові.
Фінансування мало б здійснюватись спільно з державного та місцевого бюджетів, а також міжнародних донорів.
У цілому на реалізацію нової стратегії до 2022 мали б витратити 6,5 мільярдів гривень.
Та поки зміни лише в процесі, донори необхідні вже зараз.
Анастасія Дзюбак
Інфографіка про харчування донора автора