Як Кропивницькому покращити медичне обслуговування на місцевому рівні?
«Гречка» продовжує серію авторських колонок «Кропивницький має змінитись» про те, що має змінитись у наступні п’ять років аби жити у нашому місті стало краще, незалежно від того, хто прийде до влади. Цього разу про зміни, яких потребує медицина, і які можна втілити на місцевому рівні розмірковує лікар-онколог Андрій Гардашніков.
Якість медицини та взагалі системи охорони здоров’я, звісно, в більшій мірі залежить від умов, які створюються на загальнодержавному рівні. Дуже багато є умов та питань, в першу чергу щодо організації та фінансування, які залежать від центральної влади. І, якщо це організовано та фінансовано неякісно, то що ти в області чи в місті не роби, компенсувати це неможливо. Тим не менше, є про що думати органам місцевої влади.
Треба визнати, що за останні роки медицина міста змінилася в кращу сторону. Було відкрито паліативне відділення в складі центральної міської лікарні, було створено інсультний центр в складі лікарні швидкої медичної допомоги. Є певні досягнення і з боку лікувальних закладів обласного підпорядкування.
З іншого боку, є ще про що мріяти та чого прагнути.
Почну з паліативної допомоги – це тема, про яку я дуже багато думаю, важливість якої важко переоцінити. Багато міст мають виїзну паліативну службу, де є мультидисциплінарна команда. До пацієнта додому приїжджають медичні та немедичні фахівці, надають необхідну медичну допомогу, психологічну допомогу, дізнаються про потреби паліативного пацієнта, навчають пацієнта та родичів елементам догляду. Перетворюють існування пацієнта на життя. Якщо у влади міста буде бажання – цілком реально організувати таку службу і в місті Кропивницький.
На рівні міста цілком можлива організація невідкладної медичної допомоги. Дуже багато людей скаржиться на те, що швидка допомога не виїжджає для того, щоб зробити плановий укол або на температуру 37. А і не має виїжджати. Бо ця служба має назву “Екстренна медична допомога” і має ефективно працювати саме з екстренними випадками. Не має людина померти від інсульту тільки тому, що екстренній медичній допомозі не було коли виїхати до такого пацієнта через те, що вона їздила по місту робити уколи та заспокоювати пацієнтів з невеличким підвищенням температури.
З іншого боку, у нас є плановий запис до сімейного лікаря (за кілька днів, зазвичай), є екстренна служба. А що робити з випадками, коли особливо і чекати можливості немає, і екстренним випадок назвати не можна?
Влада міста має надати чітку відповідь населенню на це запитання. Організувати невідкладну медичну допомогу та зробити якісну інформаційну кампанію, щоб кожен мешканець міста мав розуміння, що робити, куди звертатися та як поводитися.
Дуже важливим є наведення порядку в міських лікувальних закладах. Пресування лікарів, звільнення їх за надуманими приводами, випадки свавілля керівників лікувальних закладів мають бути неприпустимими. Керівники лікувальних закладів мають бути підконтрольними та підзвітними міській владі та громаді. Міська влада має орієнтуватися в атмосфері, яку керівники закладів створюють колективах цих закладів.
Справедливість оплати праці медичних працівників також має чітко контролюватися. Позиція “гроші йдуть за пацієнтом” залишена на совісті керівників лікувальних закладів. Але має бути контроль. Чи дійсно ті, хто має більше декларацій, мають вищу зарплату? Яка питома вага фінансів, що отримується з НСЗУ йде на зарплату лікаря, медичної сестри? Наскільки створені умови для якісної роботи первинного рівня?
До речі, влада має відповідати суспільству, коли замість захисту медичного працівника від епідемічних ризиків ми чуємо від керівників закладів публічні звинувачення на адресу медичних працівників. Звинувачує керівник лікувального закладу, а відповідальність має вести влада міста. Бо якщо влада не здатна захистити медичного працівника, то яка, власне функція такої влади?!
На мій погляд, треба переглянути дивне рішення щодо об’єднання першої та третьої міських лікарень в одну центральну міську лікарню. Треба проаналізувати, наскільки можлива ефективна організація надання медичної допомоги закладами, частини якого розташовані в різних краях міста. На мій погляд це не дуже ефективне рішення.
Вітаю дії влади міста щодо комунального громадського транспорту. Але є доцільність йти далі. Для того, щоб до лікарень та амбулаторних закладів міста людям було зручно добиратися, треба проаналізувати транспортну мережу. Недоступні для людей лікувальні заклади – це не зовсім зрозуміло.
І дуже важливим є організація ефективної взаємодії між лікувальними закладами різних рівнів. Має припинитися “війна” між первинним рівнем надання медичної допомоги з другим та третім рівнями. Навіть, якщо зарплати різні. Всі рівні мають надавати медичну допомогу. Там, де це неможливо зробити на першому рівні – очільники закладів першого та другого рівня мають організувати надання допомоги на другому рівні. Так само і з високоспеціалізованою медичною допомогою. Між всіма рівнями має бути постійний та якісний зв’язок, щоб питання надання медичної допомоги швидко та якісно вирішувалося в кожному випадку.
Щиро сподіваюсь, що ми маємо шанси побачити в нашому місті медицину, яка повернулася до пацієнта обличчям, де продумана зручність та ефективність надання медичної допомоги кожній людині, яка цього потребує.
Також читайте роздуми про те, які мають відбутись змінити у сфері культури і міської велоінфраструктури.
Матеріал опубліковано в рамках програми Local Media Innovations, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки
