Куди рухається нова українська школа: перші результати реформи
Для українських шкіл починається вже четвертий навчальний рік роботи за принципом нової української школи (НУШ) – ключової реформи Міністерства освіти, яка була покликана змінити підхід до навчання молодших школярів. «Гречка» розбиралась, що з цього вийшло і куди рухаємось.
Батьки бачать різницю
Євгенія Захарченко, мама двох доньок, які навчаються у Науковому ліцеї, та членкиня громадської організації «Батьківська рада Кропивницького», має з чим порівняти, яким було навчання до НУШ і зараз. Каже, нова система їй дуже подобається.
Перш за все вона бачить системний підхід держави до запланованих змін.
«Вони не лише вклали зміст, а і матеріально-технічну базу, врахували, що молодші школи мають бути в пішій доступності, забезпечивши їх рівним оснащенням: партами, шафками, дидактикою, ноутбуками для вчителів і курсами для педагогів», – каже Євгенія.
В Кропивницькому, оскільки це обласний центр, на закупівлю ноутбуків 30% виділяють з міського бюджету, а решту з державного. У сільських громадах 90% видатків на це забезпечує держава.
На кілька має бути хоч один мультифункціональний копіювальний пристрій і хоча б один проєктор. З закупівлею цього обладнання не все ще ідеально, але є поступ.
У захваті вона і від змісту.
Зокрема, у першому класі ранки починались із «кола дружби», де діти мали змогу налаштуватись на роботу, змогли подружитися.
Євгенія каже, що перш за все їм пощастило, що у них сумлінна вчителька, яка з любов’ю ставиться до своєї роботи. Каже, також батьки отримують від вчительки настанови. Їй, наприклад, педагогиня нагадувала не напосідати на дитину і пам’ятати, що робити помилки це нормально.
Усе дуже ускладнив карантин.
«Для початкової школи це катастрофа. Має сидіти дорослий, який буде вмикати комп’ютер , контролювати все з технічного боку», – каже вона.
Позитивно сприймають і відсутність оцінок.
«Як мама з досвідом, яка сама мала золоту медаль і червоний диплом розумію цей тягар. У старшої доньки була контрольна – вона не спить вночі. Отримала десь 9, а не 10 – вона вже переживає. Тому мені відсутність оцінок в молодшій школі подобається! Не розумію тих, хто каже про демотивованість дітей, бо немає оцінок. У них так багато стресів у житті, що їм вистачить цих оцінок з 5 по 12 клас. Вчитель бачить регрес і прогрес кожного, порівнює досягнення дитини з її попередніми вміннями».
Вчителі освоюються
Переналаштуватись вчителям було складно.
Дмитро Панов, вчитель 4 класу НВО №6 працює за новою системою вже четвертий рік, навпаки задоволений. Каже, зараз є більше місця для творчості і розвитку вчителя.
«Підхід у кожного свій. Якщо вчитель був авторитарним або демократичним, система на це вплинути не може. Але тепер з’явилось більше можливостей для вибору. Є вільний вибір підручників, програми,і не всі вчителі до цього готові. Дехто звик, що йому мають чітко сказати, що робити і він це робитиме. Тут же з’явився простір для творчості і свого бачення», – розповідає вчитель.
Каже, не всі колеги ще цілком освоїлись в системі. Ті ж хто зрозумів, що зараз можна те, що раніше було неможливо.
«Немає нав’язаних форм проведення уроків. Можу перенести тему, якщо я бачу, що діти не довчили. Програма залишилась, але вона дуже м’яка і гнучка. Тобто є вимоги до знань дітей, але немає чіткої вказівки, як я маю їм ці знання дати».
Окрім змін у молодшій школі НУШ передбачає і покращення системи харчування школярів, яку впроваджують вже з цього року.
Дмитро працює за програмою Романа Шияна. Йому вона більше подобається, бо дуже відрізняється від традиційної програми, якою послуговувались раніше і дозволяє самому створювати свою стратегію.
Позитивно оцінює вчитель і відсутність бального оцінювання для молодших школярів, яке замінило формувальне і рівневі. Переконує, що дітям від цього не важко.
«Важко дорослим, які звикли отримувати певну цифру. Для дітей нічого поганого немає у формувальному оцінюванні, адже є точка зору вчителя, точка зору інших дітей. Були побоювання чи будуть діти вчитись, чи будуть у них прагнення. І насьогодні я бачу, що нічого не змінилось. Є діти, які знають предмет краще, інші – гірше і це від оцінки не залежить», – каже Дмитро.
Так само на рівень знань не вплинула і відсутність домашніх завдань.
«В 1 і 2 класах домашніх завдань не було, а в 3-4 вони додались. На вихідні і святкові дні я не задаю домашніх завдань. Тобто домашнє завдання це не щось, що має бути постійно. Це допомога дитині, аби сконцентруватись. Є діти, які не потребують домашнього завдання взагалі, а роблять його, бо вимушені, але воно їм ніяк не допомагає. Є діти яким бажано зробити домашнє завдання, щоб закріпити вивчене на уроці», – пояснює педагог.
У дітей у яких були проблеми з навчанням це пішло на користь, бо вони стали менше комплексувати через оцінки. Не було негативного відчуття. Всі приходили на однаковому рівні – з радістю. І між дітьми не було конфронтації через оцінки.
«У перший рік НУШ ми реально щотижня переставляли ці парти. Потім поступово прийшло розуміння як зручніше, зважаючи на кількість учнів, розмір кабінету і потреби. Є змога поставити більше парт попереду, а діти дуже люблять сидіти на перших рядах».
Формування Нової української школи ж ще триває, тому в України все попереду, але без підтримки і ініціативи самих вчителів і місцевих громад теж не обійтись.
Анастасія Дзюбак
Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Зміст проєкту публікації є виключно відповідальністю автора і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії
