Гендерні квоти: один нуль на користь жінок
У Кропивницькому, вже навесні, відкриється притулок для людей, які постраждали від насильства в сім’ї. Від 2018 року громадськість та місцева влада вели дискусії, шукали шляхи допомоги тим, хто отримує психологічні травми, знущання і біль від рідних. І ось, нарешті, минулого року Кропивницький став одним з 15 міст – учасників проєкту Фонду народонаселення ООН “Міста і громади, вільні від домашнього насильства” та отримав субвенцію з державного бюджету на створення спеціалізованих служб. Драйвером таких суттєвих реальних змін та реалізації соціально важливого для міста проєкту стала депутатська група міської ради “МФО “Рівні можливості”, співпрацюючи з громадським сектором. Що ще змінилося у раді, коли туди зайшли жінки. Чи допомогли гендерні квоти якісно поліпшити її склад.
Чому жінки не хочуть йти у політику і що їм заважає?
Нинішній склад Кропивницької міської ради суттєво відрізняється від попереднього скликання. Найперше тим, що у міській раді маємо 14 жінок із 42 депутатів. Жінки очолюють три із семи комісій ради. Це вже досить вагомі здобутки, адже у попередній раді було лише 6 депутаток. І все ж жінки без особливого ентузіазму йдуть у політику. Що ж їм заважає?
На думку докторки соціологічних наук Олени Стрельник, багато факторів впливає на їхнє рішення: брак фінансових ресурсів, поєднання політичної активності та сімейних обов’язків, відсутність підтримки, невпевненість, гендерні стереотипи. За результатами опитування громадської думки, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва у листопаді 2020 року, 60% жінок та 45% чоловіків вважають, що «у жiнок менше можливостей, нiж у чоловiкiв, стати депутатами мiсцевих рад та міськими головами».
А от, депутатка двох скликань Кропивницької міської ради Валентина Яремчук переконана – жінка відповідальніше ставиться до того, що робить, багато разів подумає перед тим, як приймати важливі рішення. І якщо вже зважується, то робить це професійно та якісно.
Валентина Яремчук відчула і на собі наслідки гендерних стереотипів, коли вперше стала депутаткою.
«Якось під час сесійного засідання, я вносила пропозицію до проєкту рішення, на що міський голова сказав: «Ви ще занадто молода дівчина і нічого не розумієте!». У попередній міській раді нам було складно відстоювати рішення, ініційовані жінками. Якщо вони не потребували фінансових ресурсів, то їх підтримували, але якщо ці рішення потрібно було підкріплювати коштами, то нам говорили, що це не на часі!», – підкреслила депутатка.
Гендерні квоти – дієвий механізм
Українське суспільство могло ще досить довго змінювати ситуацію з входженням жінок у політику. Наприклад, через трансформування медійного простору, освіту, історії успіху жінок. Проте кардинально ситуація змінилася, коли на місцевих виборах запровадили гендерні квоти. Щоправда, у 2015 році, після того, як вперше використали механізм гендерних квот, кількість жінок у політиці особливо не змінилася, оскільки законодавство тоді не передбачало покарання за їх недотримання. Але вже під час місцевих виборів 2020 року вперше в історії України виборча комісія не реєструвала список партії, якщо виявляла порушення квотного принципу.
На думку депутатки Валентини Яремчук, квоти – це дієвий механізм, Україні потрібно пройти через примусові гендерні квоти, щоб побачити їхню ефективність та професійність жінок.
“Збільшення кількості жінок дозволяє нам сьогодні у раді швидше приймати гендерночутливі рішення, для цього потрібно 22 голоси. Змінилася і атмосфера у сесійній залі та ставлення чоловіків-колег”, – розповідає депутатка.
У нинішньому скликанні Валентина Яремчук очолила комісію з питань екології, земельних відносин та комунальної власності.
“Важливо, що стати головою ключової комісії міськради запропонував мені саме міський голова Андрій Райкович. Окрім того, жінки очолюють ще дві комісії і це вперше в історії міської ради.Cьогодні нас вже оцінюють, у першу чергу, за ознаками професіоналізму”, – ділиться депутатка.
Власне, і секретар Кропивницької міської ради Олег Колюка визнає, що гендерна квота себе виправдала та принесла гарні плоди:
“І хоча я особисто схиляюся до більш професійного підходу формування партійних списків (і не важливо, буде у цих списках більше жінок чи чоловіків, головне, щоб ці люди відстоювали інтереси своїх виборців), але, на мою думку, у Кропивницькій міській раді гендерна квота спрацювала. У раду зайшло 14 депутаток, тобто ми маємо 33 відсотки жінок від загальної кількості депутатів. У минулому скликанні жінок було лише 14 відсотків, а у позаминулому – 21”.
За його словами, жінки, які прийшли у раду активні і професійні, це також вплинула на роботу ради загалом.
“Міська рада почала працювати конструктивніше та злагодженіше, у тому числі, це і заслуга жінок. Ми збираємося на сесії, аби вирішити актуальні проблеми громади, а не для з’ясування стосунків між політичними опонентами”, – говорить секретар Кропивницької міської ради.
Олег Калюка визнає, що без жінок-депутаток міська рада не змогла б прийняти рішення про створення у Кропивницькому Центру протидії домашньому насильству. Саме жінки опікувалися цим питанням від самого початку. І завдяки МФО “Рівні можливості” Кропивницький став одним із міст, де цей проєкт реалізовано.
Входження жінок у міську раду дозволяє приймати гендерночутливі рішення
Співголова депутатської групи «МФО «Рівні можливості» Кропивницької міськради, експертка-консультантка Фонду народонаселення ООН з питань розбудови муніципальної системи запобігання та протидії домашньому насильству, депутатка фракції «Пропозиція» Катерина Колтунова каже, що основне завдання притулку – надати безкоштовну комплексну допомогу постраждалим та забезпечити їх тимчасовим житлом. Притулок – це перший крок у створенні ефективної превентивної системи і це економічно вигідно державі, бо один долар, витрачений на попередження насильства, може зекономити десять.
«Щодня в Україні дві жінки – чиїсь доньки, мами – гинуть від домашнього насильства, від рук близької людини. У цих родинах часто є діти, які також потерпають, отримуючи жахливі психологічні травми. Загалом, більше двох мільйонів українців страждають від різних видів домашнього насильства, Це лише офіційна статистика, а скільки постраждалих мовчать?», – говорить Катерина Колтунова.
Депутатка зізнається, що використовували всі методи впливу: і просили, і наполягали, і допомагали писати заявки відповідним виконавчим органам міської ради. Все це робилося спільно з місцевими громадськими організаціями, які звертали увагу на цю проблему протягом останніх років.
«І саме входження у міську раду жінок дозволяє приймати гендерночутливі рішення, вибудовувати діалог та відстоювати нашу позицію. Чоловіки ще з певною долею іронії сприймають питання гендеру і це, скоріше, через незнання та неосвіченість у цій темі. На думку окремих депутатів-чоловіків, МФО “Рівні можливості” лобіює гендерночутливі рішення, щоб підняти свій рейтинг», – каже Катерина Колтунова.
Втім жінки, як вода, впевнено точать камінь: провели у раді акцію в межах Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства», домоглися прийняття депутатами міської ради звернення до ВР щодо ратифікація Стамбульської Конвенції. Далі жінки-депутатки планують впроваджувати гендерно-орієнтоване врядування.
На думку Катерини Колтунової, сьогодні потрібно не нарікати, а йти у владу та використовувати всі можливі інструменти, щоб змінити ситуацію. І запровадження квот – це гарний шанс вибороти повагу до себе, довести, що жінки можуть бути рівними партнерами з чоловіками та працювати професійно.
Оксана Якуніна
Цей матеріал створено в межах проєкту ГО “Інститут розвитку регіональної преси” за сприяння Національного Демократичного Інституту завдяки щедрій підтримці британського народу через Міністерство закордонних справ, у справах співдружності та розвитку.
Думки, висловлені тут, належать авторці та не обов’язково відображають погляди НДІ, Міністерства закордонних справ, у справах співдружності та розвитку або Уряду Її Величності.
