Колискова собі: техніка заспокоєння від Світлани Ройз

Як написала вона у Фейсбуці, що ця хвилинна практика вже не раз опробувана нею на семінарах зі студентами.

Необхідно сісти зручно, можна обійняти себе руками, можна заплющити очі, а можна і не закривати – і почати тихенько співати – гудіти – бурчати для себе самого мелодію – колискову.

Без слів просто голос, його тихі вібрації. Через секунд 10-15 чоловіки і жінки починають ритмічно повільно розгойдуватися, явно розслабляються м’язи обличчя, тіло ніби обм’якає і виникає відчуття, що тяжкість перетікає з голови до тазу. Все тіло стає стійкішим, спокійнішим, розслабленішим.

“А коли через хвилину всі розплющують очі – на обличчях блукають «окситоцинові» посмішки, погляд глибший, подих спокійніший, думки повільніші, відчуття більшої стабільності та надії. І після цієї практики хочеться випити води чи теплого солодкого чаю. Тому що наше «внутрішнє маля» повертається до життєвості.
Я, коли хвилююся, зараз співаю собі. Буквально хвилину. Я знаю, що співи, навіть мукання – допомагають «включити» парасимпатичні реакції – розслаблення, заспокоєння, повернути собі природну ритмізацію, повернути «достресовий» ритм серцебиття, дихання”, – пише вона.

Колискова – собі – це регресивна психотерапевтична практика.

Як пояснює психологиня, обіймаючи себе, розгойдуючись, повертаємо відчуття меж, даємо собі опору, тонізуємо блукаючий нерв, допомагаємо собі стабілізуватися.

“Для дітей наші колискові – це створення ще одного простору близькості, простору якогось тонкого зв’язку з родом. простір безпеки, любові та розвитку.
А коли ми співаємо собі – ми самі собі даємо підтримку. Ми – дорослі, даємо підтримку своїй внутрішній дитині, якій може бути зараз страшно”, – пише психологиня.

Як можна боротись із симптомами панічної атаки іншими методиками читайте тут.