Крапля за краплею: як брудна вода вбиває

Умовне фото

Брудна вода може вбити

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, значно загострилися екологічні прогнози для самої держави та її найближчих і віддалених сусідів. Забруднене повітря та вода не мають державних кордонів. І якщо екопроблеми з’являються в окремо взятій області, то несуть загрозу довкіллю для значно ширших територій та народів.

Коли 12 квітня сталася проблема на водогоні у Миколаєві, а спеціалісти не змогли її усунути, люди змушені були використовувати воду з джерел, річок, каналів.

На тимчасово окупованих росіянами територіях ситуація катастрофічна. У захопленому Маріуполі через тотальну антисанітарію зафіксовані випадки холери та інших недуг.

«Епідемія майже на старті, навіть окупанти збираються зачинити місто на карантин», – писав на своїй сторінці у Facebook радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко 3 червня.

За кілька днів під час брифінгу цю інформацію підтвердив заступник міністра охорони здоров’я — головний державний санітарний лікар Ігор Кузін.

«У місті нині не працюють каналізація, система збору сміття. Росіяни утворили велике поховання, а місцеве населення було змушене робити стихійні. І все це зараз руйнується дощовими водами та рухається у бік річок і моря, чим отруює ті колодязі, криниці, де мешканці добувають воду. Лікарі та фахівці кажуть, що це літо може вбити ще тисячі маріупольців», – додав Маріупольський міський голова Вадим Бойченко.

Що з водою у Кіровоградській області?

Хто забруднює воду?

У Кропивницькому ситуація з водою в цілому задовільна. Днями про це йшлося під час засідання державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

За словами начальника Держпродспоживслужби Кіровоградщини Ігоря Бойчука, з початку року виявили 235 відхилень за нормативами серед 13 тисяч перевірених зразків питної води з централізованого водопостачання. А також 11 відхилень за санітарно-хімічними показниками серед 87 зразків із криниць та скважин.

Але, схоже, ситуація далеко не ідеальна. У національній доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні у 2019 році йшлося про те, що на реалізацію заходів лише із доведення якості питної води до нормативних вимог у країні необхідно понад 1,5 мільярда гривень. При цьому системи централізованого водовідведення України вкрай застарілі.

Серед 74 водонасосних станцій Кіровоградської області, йдеться у звіті, заміни обладнання потребували майже третина. Але замінили впродовж року менше ніж 25%. При цьому застарілих водопровідних мереж в області було 1514,8 км – 46,6 %, і впродовж року замінили всього 20,5 км – 1,4 %.

Погіршилося у 2019-му й доочищення. Якість питної води з систем централізованого водопостачання не відповідала встановленим нормативам в Олександрії, Пантаївці, Устинівці, Гайвороні, Голованівську, Саврані, Новоархангельську, Компаніївці, Новгородці, Добровеличківці.

Серед найбільших місцевих забруднювачів води екоактивісти громадської організації «Флора» називають ОКВП «Дніпро-Кіровоград» – підприємство, яке мало б гарантувати своїм споживачам якість води.

«Найбільшим забруднювачем поверхневих вод протягом багатьох років залишається Кіровоградське ВКГ ОКВП “Дніпро-Кіровоград”, який у 2021 році здійснював скиди стічних вод: 11,627 млн куб. м на рік. З року в рік об’єми не зменшуються, а це дуже погано впливає на підземні та поверхневі води, якими в своїй більшості користуються мешканці сільських територій», – розповідає Людмила Шестакова.

За словами Шестакової проблема ускладнюється тим, що на Кіровоградщині питне водопостачання на 70% покривається за рахунок саме поверхневих вод, що найбільше страждають від забруднення. Та й інші джерела водозабезпечення – підземні води чи змішане водопостачання – не гарантують якості останнього через близьке чи віддалене сусідство з «Дніпро-Кіровоград».

У 2018-му підприємство потрапило до сотні найбільших забруднювачів води в Україні.

Наприкінці 2021-го СБУ інформувала, що через забруднення Інгулу водоканал запідозрили в екоциді. 

Правоохоронці відкрили кримінальну справу через те, що підприємство приховано скидало технологічні відходи в Інгул. Через це на понад 2,5 гектарах річок зросла кількість шкідливих речовин. Зафіксували і перевищення у 13 разів показників вмісту нітратів у ґрунті.

Тодішній генеральний директор «Дніпро-Кіровоград» Роман Ілик звинувачення відкидав. За його словами, інформація на 90% не відповідала дійсності. Мовляв, очисні споруди як працювали, так і працюють.

У січні 2022-го в СБУ запідозрили, що у Кропивницькому розікрали близько трьох мільйонів гривень, встановивши неякісне обладнання для очистки каналізаційних стоків. 

Під загрозою, за інформацією СБУ, тоді опинилося не просто безперебійне водопостачання жителів Кропивницького, а й екобезпека всього регіону. Обладнання потенційно могло б (у разі несправності) призвести до забруднення джерел питної води для Кропивницького.

Зараз же обладнання не працює взагалі. Тобто, фактично очистка стоків, яка вже чотири роки мала б здійснюватись по-новому не працює. Посадовиці підприємства вручили підозру, слідство триває.

«На 62 мільйони побудовано будку, центр механічного зневодення, але він не працює. Там немає обладнання, яке має бути з 2018 року. Це обладнання мало забирати сирий осад із каналізаційних стоків, які скидаються зараз. Мова про 300 тонн осаду», – каже виконуючий обов’язки керівника «Дніпро-Кіровоград» Олександр Пісний. Пісний додає, додатково намагатиметься стягнути штраф із підрядника.

Та все ж роботи з поліпшення систем очистки води проводили. Для того, щоб мати можливість реконструювати застаріле обладнання підприємство отримало кредит від ЄБРР.

До 2021 року включно тривала масштабна реконструкція очисних споруд. Є проєкт очисних споруд і для Смоліного (шахтарське містечко на Кіровоградщині. – Авт.). Але війна внесла корективи у плани, все уповільнилось, і через брак фінансування, і через брак кадрів.

Зокрема відтермінували будівництво очисних споруд для водозабору, що забезпечує водою мікрорайон Масляниківки у Кропивницькому.

«У кожному водоканалі планувались водяні очисні споруди, каналізаційні очисні споруди. І на сьогодні, незважаючи на те, що війна, у рамках підтримки Світового банку продовжується робота над очисними спорудами у Світловодську, але не з тим розмахом, що планувалось. Бо то немає матеріалу, то немає людей, бо вони призвані до лав Збройних сил», – каже Олександр Пісний.

Наразі ж підприємству доведеться віддати під заставу свої ж приміщення, щоб мати змогу платити по кредиту. 

І найголовніше слідкувати за тим, аби вода з крану відповідала санітарним нормам.

«Додаткова очистка води і каналізаційних стоків потрібна і для природи, і для людей. Але наразі дотримуємось норм СанПіну (норматив щодо очистки води -Авт.) і цілодобово контролюємо показники», – каже Пісний.

Уранові шахти не додають регіону екостабільності

Поліпшити очистку шахтних вод мала б і Інгульська уранова шахта, яка розташована за містом.

Проте зараз там інші першочергові проблеми – потенційне припинення роботи через економічні негаразди.

До розв’язання їх підключилися депутати обласної ради та ініціювали звернення до Кабміну, президента та Верховної Ради щодо гарантування належної роботи урановидобувним підприємствам.

Йдеться не лише про те, що в разі закриття шахт три тисячі людей можуть залишитися без роботи, а й про те, що саме затоплення шахт несе непоправну шкоду довкіллю. Шахтні води швидко піднімаються до ґрунтових вод, а це в свою чергу погіршує якість питної води.

«Гречка» писала, що в мирний час «Схід ГЗК» на безпечну експлуатацію своїх підприємств витрачав близько 800 мільйонів гривень на рік, із яких 200 мільйонів – на природоохоронні об’єкти.

У період з 1 січня 2019 по 1 липня 2020 років Державна екоінспекція перевіряла, як дотримуються вимог природоохоронного законодавства шахти держпідприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». На Інгульській шахті виявили порушення порядку здійснення викидів, недотримання водоохоронного режиму під час експлуатації водозабірних свердловин, нераціональне використання водних ресурсів, перевищення концентрацій забруднюючих речовин по скиду у водний об’єкт, дослідили екоактивісти ГО «Флора».

Тоді за ці порушення екологи склали декілька протоколів. За скидання забрудненої води у Інгул підприємство сплатило 221 933 гривень.

Згодом стало зрозуміло, що шахта просто сплачує до державного бюджету штраф за брудну воду, не припиняє скидати її в річку і не встановлює очисні споруди.

За результатами аналізу Екоінспеції на місці скиду, вода Інгулу містила чималу кількість сульфатів, шахтні води виявилися насиченими ураном і радієм.

За даними Агентства по захисту навколишнього середовища США (EPA), довгострокове споживання води із вмістом радію 0,185 Бк на літр підвищує ризик появи онкологічних захворювань.

***
На думку екологів, є велика відповідальність, як для влади, так і громадян щодо питання відношення до очистки питної води. А також до ставлення бізнесу і влади до своїх обов’язків.

Лише спільна відповідальність дасть можливість уникнути трагічних ситуацій, які сталися на Кіровоградщині в 2016 році. Тоді у Новоархангельському районі від захворювання на водно-нітратну метгемоглобінемію помер півторарічний малюк. Чотиримісячне немовля з села Онуфріївського району вдалося врятувати в центральній районній лікарні. До того дитина після вживання їжі, приготовленої на колодязній воді, отруїлася нітратами.

Окремим рядком йдуть онкозахворювання. Згідно з офіційною статистикою, у Кропивницькому та області рівень захворюваності на рак і до війни перевищував середній показник по країні на 50%.

«Усе це свідчить про важливість якісної очистки стічних вод, адже все, що є в неочищених стоках потрапляє до води, яку п’ють люди, а це своєю чергою підвищує захворюваність, смертність, зокрема, дітей», – каже Людмила Шестакова.

Лариса Романюк

Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Екологічні хроніки: як вторгнення РФ впливає на довкілля України», який реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.