13 тисяч вбитих: історики розповіли про кількість жертв Голокосту на Кіровоградщині (ФОТО)

1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про відзначення 27 січня Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту. Саме цього дня у 1945 році Червона армія визволила полонених нацистського табору Освєнцім-Біркенау на території Польщі. Згідно відомостям, в концтаборі загинуло близько 2 мільйонів людей, в переважній більшості євреїв.

Як зазначив в коментарі “Гречці” старший науковий співробітник відділу історії обласного краєзнавчого музею Сергій Мілютін, місця масових розстрілів євреїв, окрім Бабиного Яру, були майже у кожному окупованому нацистами населеному пункті України, у тому числі й на Кіровоградщині.

Для Кіровоградщини початком Голокосту став серпень 1941 року, фактично з перших днів окупації. У тодішньому Кіровограді розповсюджували оголошення, що євреям міста наказано зібратися біля будівлі Великої хоральної синагоги, взяти з собою документи та цінні речі, оскільки їх будуть переселяти.

На перехресті сучасних вулиць Преображенська та Арсенія Тарковського їх повезли вантажівками до протитанкового рову на околиці міста, де масово розстріляли. Також масово вбивали у Голованівську, Новомиргоді, Долинській, Бобринці, Олександрії, Великій Висці, Новоукраїнці, Гайвороні та Хащуватому.

Крім того, нацисти розстріляли військовополонених червоноармійців єврейського походження в Шталагі №305 у м. Кіровоград та на станції Адабаш (Новоукраїнського району). 

Євреї, які служили в Червоній армії та потрапили в полон до німців. Світлина Сергія Мілютіна.

Концтабір для військовополонених (Шталаг №305) станції Адабаш село Звірівка

Окупанти не жаліли навіть дітей. Зокрема, у дитячому будинку Новоукраїнки, виявивши дітей єврейського походження, іх вивезли та розстріляли в урочище Гусарський ліс.

Військове кладовище (група могил радянських воїнів, які загинули в концтаборі біля станції Адабаш с. Звірівка). Комплекс споруджено 1958 року. Фото історика Сергія Мілютіна

Сьогодні, під час мітингу-реквієму у Кропивницькому історик Юрій Митрофаненко відзначив, що нацистами на Кіровоградщині було вбито близько 13 тисяч євреїв.

«З одного боку, євреї були вбиті нацистами. А з іншого, радянська влада не попередила євреїв про небезпеку нацизму, і в них не було змоги евакуюватися», – підкреслив він.

До меморіалу «Євреям – жертвам нацизму» у сквері Праведників світу перед Хоральною синагогою містяни кладуть квіти і камінчики – на знак вшанування пам’яті жертвам нацизму.

За словами Юрія Митрофаненка, іноді євреї приховували свою національність заради порятунку життя та чинили опір нацистам. А людям, які рятували євреїв від геноциду, присвоювали звання Праведників Світу.

Так, на Кіровоградщині пів сотні людей різної національності були визнані такими Праведниками:

• Анастасія Пономаренко,
• Пелагея Ценцура,
• Марія Подолян,
• родина Кузьма,
• Зінаїда, Антоніна,
• Зінаїда Вікентіївна Смірнових,
• Вадим Пономаренко,
• Дора Пономаренко,
• Ганна і Володимир Кожевнікови,
• Марія Левченко,
• Катерина Григор’єва,
• Надія і Микола Буригіни.

 Відомим Праведником був Володимир Чорновол із села Косівка Олександрійського району. Він з родиною рятував євреїв, ризикуючи власним життям. Проте багато лишається не визнаних Праведників.

У радянський час Голокост намагалися затерти: у Бабиному Яру пам’ятників не було, на території Кіровоградщини меморіал з’явився пізніше на території мікрорайону Кущівка, проте з часом зник. Пам’ятні знаки в шану жертв Голокосту почали з’являтися в області, при розпаді Радянського союзу.

«Нинішня війна йде за тим самим принципом. Не дарма ми росіян зараз називаємо рашистами, нацистами. Бо їхня так звана денацифікація є «вирішенням українського питання», як нацисти намагались вирішити «єврейське питання», знищивши націю. Але ми разом на своїй землі, і в цьому наша сила», – зауважив Юрій Митрофаненко.

Голова єврейської громади міста Юхим Мармер під час вшанування пам’яті жертв Голокосту провів паралель між геноцидом євреїв і геноцидом проти українців, який наразі чинять росіяни: «Мабуть ви всі пам’ятаєте книгу нашого краєзнавця Василя Даценка «За те, що євреї». Тепер мабуть з’явиться книжка «За те, що українці», – сказав він.