Зиму пережили: чи вистачить газу на новий сезон і що буде з тарифами
Цього року українці дізналися як через ворожі обстріли жити з перебоями в електропостачанні. А от очікуваних проблем з газом, на щастя, не виникло. Проте й зима була не надто сувора, яка буде наступною – не спрогнозуєш. Яка ситуація на деокупованих та прифронтових територіях, що очікувати у сфері газопостачання протягом найближчого року, що буде з тарифами та чи варто вже шукати альтернативи – з’ясовувала “Гречка”.
Над відновленням зруйнованого працюють всією країною
Експерт з питань енергетичної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев говорить, що зараз постачання газу тимчасово припинено для близько 200 тисяч абонентів, проте це цифра орієнтовна. Загалом в Україні приблизно 12-13 мільйонів абонентів. Тому якщо розглядати у відсотковому відношенні, то ситуація із газопостачанням значно краща, ніж з електропостачанням.
На деокупованих та прифронтових територіях вже зараз активно відновлюють пошкоджені обстрілами газові мережі. Кропивницькі газівники теж долучаються до цієї роботи.
Зварювальник підприємства “Газмережі” Володимир Решетнік ще у листопаді працював у Краматорську, під Бахмутом й у Слов’янському районі. У перший же день відновлювали газорозподільну підстанцію, яка мала значні пошкодження.
“Тоді там ще такого пекла не було. Наші воїни, які тоді ще були там на позиціях, дуже чекали нашого приїзду. На кожному блокпості перепитували, коли ж уже буде газ”, – говорить газівник.
Володимир припускає, що нині в районі Слов’янська і Бахмута після важких боїв всі мережі розтрощенні.
Зварювальник Микола Маркітан у грудні працював у Лимані. Говорить, що мережі там були геть розбиті – і повітряні, і підземні.
“Дірки наскрізні, геть перебиті труби. Були такі вулиці, на яких газомережі просто посеред дороги валялися”, – згадує чоловік.
Чоловік каже, що доводилося працювати попри обстріли. Бувало й таке, що після їхнього від’їзду ворог влучав у щойно відремонтоване.
Кропивницькі газівники впевнені, що потрібно вже зараз працювати над відновленням мереж там, де це можливо. Адже, люди, які живуть на тих територіях, і без того немало страждають і їм потрібні хоч елементарні речі – погрітися та приготувати їжу.
До всього пан Микола зауважує, що до таких прифронтових населених пунктів приїжджають на перепочинок і воїни, яким після окопів теж важливо мати змогу зварити гарячу їжу та погрітися.
Обоє чоловіків говорять, що за потреби знову будуть їхати і допомагати відновлювати газомережі.
“Країну треба відбудовувати. Це все наша відповідальність. По-іншому бути не може”, – впевнений Микола Маркітан.
Що буде з тарифами на газ 2023
Українці окремо сплачують за газ та за транспортування газу.
Уряд запевняє, що ціна газу для населення змінюватися не буде і її заморожено до кінця війни плюс 6 місяців після її завершення.
Якби не стримування, тариф для населення на сьогодні, згідно з ринковими цінами, міг би вже сягати 40 гривень за кубометр, каже директор з досліджень організації “DiXi Group” Роман Ніцович.
За його словами, стримування ціни позначиться на фінансовому стані “Нафтогазу” – головного гравця, який обслуговує більшість побутових клієнтів. Саме завдяки тому, що це державна компанія, уряд може впливати на його діяльність . Але це означатиме те, що “Нафтогаз” у цьому напрямку буде збитковий.
“Через ці збитки компанія не зможе, для прикладу, платити дивіденди, не зможе платити в державний бюджет більшої кількості податків, чи ж можливо не зможе інвестувати у власний видобуток газу. Тобто чимось доведеться жертвувати однозначно”, – акцентує пан Роман.
Проте гарантія стримування цін не стосується промислових підприємств. Для них все визначатиметься ситуацією на ринку газу. У цьому випадку ціни на газ формуються із прив’язкою до котирування на зовнішніх хабах – якщо там буде зростання ціни, то і в Україні для підприємств вона теж підвищуватиметься. Проте зараз у світі ціни на газ стабілізуються та знижуються.
Разом з тим, тарифи на розподіл і тепло об’єктивно потрібно підвищувати через знецінення й інфляцію, а зарплати – переглядати та індексувати. Все це має ввійти до формування тарифу, вважає Роман Ніцович.
За словами Геннадія Рябцева, експерта з питань енергетичної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД), ймовірне зростання тарифів на розподіл може бути обумовлене і тим, що операторам будуть необхідні гроші на відновлення мереж. Насамперед це стосується споживачів на лівобережній частині Україні: у Харківській, Херсонській, Запорізькій та Миколаївській областях пошкодження дуже суттєві.
Чи вистачить газу цього року
Геннадій Рябцев говорить, що наразі, за попередніми оцінками, в Україні споживається газу орієнтовно на третину менше, ніж
зазвичай. Умовно, якщо раніше це було 30 мільярдів кубометрів, то зараз – 20 мільярдів кубометрів. Фактично це приблизна кількість, яку на рік видобувають в Україні.
Експерт говорить, що наразі в Україні значно скоротилося промислове виробництво і разом з тим промислове споживання газу зменшилась вдвічі. Насамперед це стосується підприємств, які використовували газ як сировину – хімічної, металургійної, газохімічної промисловостей, виробництво мінеральних добрив, аміаку та інше.
Також в Україні наразі діє заборона на експорт газу для всіх видобувних підприємств, незалежно від того, чи воно приватне, чи державне. Газ або використовують, або за відсутності попиту – закачують до сховища.
“Скоротилося воно тому, що це в основному підприємства Дніпрово-Донецького і Південного кластерів. Вони зараз або під тимчасовою окупацією, або в безпосередній близькості до лінії фронту”, – уточнює Рябцев.
Побутове споживання скоротилося також через те, що чимало українців, з початком повномасштабної війни, виїхали за кордон.
“Звісно ж і видобуток скоротився, оскільки це робили в основному на Харківщині, Полтавщині та Сумщині. Проте скорочення не суттєве. Тому газу внутрішнього видобутку для забезпечення чинних потреб може вистачити. Проте в підземні сховища влітку потрібно буде докачати щонайменше 5 мільярдів кубометрів газу, щоб мати певний запас на опалювальний сезон”, – уточнює експерт НІСД Геннадій Рябцев.
Наразі ж розглядають ймовірність, що українські сховища використають і європейські країни для збереження там свого газу, якщо вони оцінюватимуть, що ризиків для їхнього “блакитного палива” на території України немає. Така практика була постійною у довоєнні часи.
Це дасть змогу економити технологічний газ. Тобто чим більше газу буде у сховищах, тим кращий буде тиск подачі у мережі, і тим менше використовуватиметься технологічного газу для того, щоб піднімати газ зі сховищ та забезпечувати розподіл.
“Але це якщо прискориться процес сертифікації оператора сховищ. Тому що в нас, на жаль, з цим є певні проблеми в “Укртрансгазу”, – каже Рябцев.
Роман Ніцович додає, що інфраструктура видобутку газу не настільки постраждала. Якщо збережеться такий стан речей, як зараз, то країна цілком може накопичити достатньо газу для проходження опалювального сезону наступного року.
“При цьому варто враховувати й імпортний газ – у “Нафтогазу” відкриті певні кредитні лінії для цього. Зараз досить сприятлива ситуація для цього, і коли почнеться сезон закачування, теж буде досить сприятлива цінова ситуація, щоб купити імпортний газ”, – каже Ніцович.
За його словами, імпорт відбувається практично з усіх напрямків. Із західного – Польщі, Словаччини, Угорщини та південного – із Румунії.
Також він наголошує, що в Україні подекуди почали виготовляти біометан із перероблених відходів, який також можна буде використовувати хоча б для забезпечення котелень.
“Ми зараз не маємо чітких даних про газовий баланс, бо їх оприлюднення припинили. Проте ми знаємо, що прораховується завжди найгірший варіант. Для прикладу, коли є необхідність використовувати газ для виробництва електроенергії. Коли були зруйновані вугільні потужності, ми мали можливість використовувати газ на теплоелектростанціях, що давало змогу генерувати електроенергію. Тому запаси необхідно формувати, готуючись до найгірших та найнепередбачуваніших сценаріїв”, – пояснив Роман Ніцович.
Геннадій Рябцев вважає, що найближчим часом попит на газ точно не зросте. Він з’явиться тоді, коли буде можливість відновлення промислових об’єктів, безпековий та фінансовий рівень для цього.
Чи є загроза обстрілів об’єктів газової інфраструктури
Геннадій Рябцев впевнений, що цілеспрямовано ворог не буде робити удари по газомережах чи інших об’єктах цієї галузі – це недоцільно та практично неможливо. Одна справа – поцілити у велику підстанцію чи трансформатор, як вони роблять наразі з енергетичними об’єктами, а інша – у газопровід, який візуально незрозуміло де знаходиться і до всього на певній глибині під землею.
“Ризик звісно існує, ним нехтувати не можна, але якби газові об’єкти розцінювалися, як такі, що потенційно можуть нанести суттєві руйнування, то тоді напевно б ми вже побачили б влучання”, – каже пан Геннадій.
У свою чергу Роман Ніцович говорить, що не варто виключати будь-яких сценаріїв. Для прикладу, росіяни можуть вирішити, що їм не потрібен транзит газу через українську газотранспортну систему, і намагатимуться вивести її з ладу.
“Це малоймовірний сценарій. Але ж ми колись і війну вважали малоймовірною. Тому якщо є можливість підготуватися, то варто це робити”, – наголошує Роман Ніцович.
При цьому експерт говорить, що газова система в Україні досить цілісна і швидко ремонтується. До всього вона досить розгалужена, тому коли якась ділянка пошкоджена, спеціалісти можуть перенаправити потоки газу на інші.
Важливо до наступного сезону не зволікати і підготуватися до всіх можливих викликів. Особливо це стосується прифронтових територій, адже газмережі пошкоджуються артобстрілами.
За його словами, необхідно продовжувати переводити котельні теплових підприємств у містах на альтернативні види палива та місцеву сировину. Мова йде про палети, брикети, тирсу та іншу сировину, яка зможе заміщувати газ. Це може дати додаткову безпеку містам та заощадити ресурс.
Шукати підтримку у такому переобладнанні містам можна лише через міжнародну допомогу. Наразі це в основному власні ресурси міст та кредитні гроші інших проєктів міжнародної технічної допомоги.
Експерт стверджує, що завжди бажано мати якийсь запасний варіант. Варто наперед продумати, які рішення можуть підійти кожному індивідуально: пічне опалення, буржуйки, твердопаливні котли.
“Хтось може, для прикладу, дозволити собі тепловий насос. Це більш дорогий варіант і він потребує й електрики, тому для нього необхідно буде мати й автономне джерело електроенергії. Тому найбільш очевидне рішення – твердопаливні котли. Але тут варто пам’ятати про техніку безпеки та вентиляцію. На жаль, маємо багато випадків отруєння чадним газом та іншими продуктами горіння. Тому варто обов’язково радитися із спеціалістами, щоб грамотно поставити ту пічку у будинку і не наразити себе і близьких на небезпеку”, – акцентує пан Роман.
Таміла Делюрман
