Олександр Блок присвятив вірш авіатору з Кіровоградщини (ФОТО)
Як повідомляла “Гречка” раніше, в Олександрівці встановлено пам’ятник уродженцю містечка Левку Мацієвичу – першому українському льотчикові, одному з засновників Української Революційної партії.
Історична Правда розповідає історію життя і досягнень льотчика.
Левко Мацієвич (1877-1910) – український корабельний інженер конструктор, громадський і політичний діяч, перший український авіатор. Один із засновників Української революційної партії.
Народився в Олександрії, навчався в київській гімназії №3 на Подолі. В 1895 році вступив на механічне відділення Харківського технологічного інституту, там приєднався до українофільського гуртка “Студентська громада”.
Демонстративно перейшов на українську мову, активно залучав до цього інших. Серед його тодішніх друзів – майбутній класик української літератури Гнат Хоткевич.
1900 року був серед засновників Революційної Української Партії (РУП), із якої згодом виділилися націонал-демократичні сили, що утворять Центральну Раду.
У самій РУП Мацієвич займав радикально-самостійницьку позицію, близьку до позиції Миколи Міхновського.
В 1901 році був відрахований за революційну діяльність із інституту, висланий під нагляд поліції у Севастополь, де влаштувався на роботу в порт, зацікавився морською справою, будував військові кораблі, проектував бони й протимінні заслони. Вів революційну агітацію серед севастопольців.
В 1906 році закінчив кораблебудівельне відділення Морської академії в Петербурзі. Проектував підводні човни, в 1907 році спостерігав за будівництвом для імператорського флоту підводних човнів у Кілі (Німеччина).
В 1908 році захопився авіацією, теорією та практикою повітроплавання. У травні 1910 року, після оголошення про створення імператорського повітряного флоту, очолив групу з семи офіцерів, відряджених до Франції для вивчення техніки пілотажу і закупівлі літаків.
Постійно літав на апараті “Фарман”, отримав посвідчення авіатора під №178, фактично увійшовши у другу сотню перших у світі льотчиків. Фінансово підтримував український національний рух.
Восени 1910 року під час демонстраційних польотів розбився вналідок технічної несправності літального апарату, ставши першим підданим Російської імперії, який загинув у авіакатастрофі.
Похорон капітана Мацієвича перетворився на багатолюдну маніфестацію, якої Петербург не бачив від часу смерті письменника Федора Достоєвського.
Cмерть Мацієвича надихнула поручика Гліба Котельникова створити перший у світі ранцевий парашут.
Поет Микола Вороний присвятив пам’яті першого українського льотчика вірш “Ікар”, Олександр Блок – вірш “Авіатор”.
