Віктор Янукович: «Юлія Тимошенко заслуговує на більше!»

Вітчизняних «акул пера» захід привернув можливістю вкотре поставити Президента в незручне становище якимось дошкульним запитанням. Наприклад, про старшого сина Олександра, який недавно увійшов до престижного «клубу мільярдерів» зі статком, що перевищує $1, 5 млрд.

Прес-конференція в Українському Домі тривала 2 години чистого часу. Прес-секретарю Президента Дарці Чепак, на мій погляд, можна було б попросити боса про додаткові 2-3 хвилини, що були згаяні з-за інциденту із заламуванням особистою охороною Януковича рук опозиційної журналістки Тетяни Чорновіл.
«Гречка» пропонує читачам ознайомитися з найбільш цікавими відповідями Віктора Федоровича.    
   
 ПРО ТЕ, ЯК ЗМЕНШИТИ ВИТРАЧАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ЕНЕРГОНОСІЯ

– Сьогодні ціна газу для України приблизно 510-515 доларів. Заводи, які працюють за технологією мартенівського виробництва сталі, – все збиткові. Ті, що працюють на конверторах, мають рентабельність, мають конкурентоспроможність і можуть працювати на зовнішніх ринках, тобто реалізовувати метал. Мартенівські печі поступово закриваються.

Цьогоріч ми значно скоротили споживання газу. Перейшли на повітряно-вугільні суміші та водо-вугільні суміші. Питання модернізації металургійного комплексу – питання модернізації економіки України. Якщо ми модернізуємо гірничо-металургійний комплекс, який є найбільшим експортером, найбільшим платником податків до бюджетів усіх рівнів, – ми піднімемо економіку країни.

У 1998 році я разом із металургами готував експеримент у гірничо-металургійному комплексі. Зараз ми підійшли до того періоду часу, коли нам потрібно знову щось зробити для допомоги гірничо-металургійному комплексу – в боротьбі в цьому конкурентному світі. Тому ми створили зараз дуже серйозну робочу групу і в березні розглянемо це питання, дамо поштовх розвитку ГМК, знайдемо рецепти. Тут потрібно буде врахувати і тарифну політику, і залізничний транспорт, і електроенергію, і газ. Утримавши ГМК в цілому, ми утримаємо і економіку.  

КУДИ РУХАЄТЬСЯ УКРАЇНА:  У БІК ЄС ЧИ ВСЕ-ТАКИ У НАПРЯМКУ МИТНОГО СОЮЗУ?

– Як ви збираєтеся реалізувати заходи, необхідні для підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом і як би це могло вплинути на ваші відносини з Російською Федерацією?

– 27 лютого на засіданні уряду було прийнято рішення створити спеціальну групу з метою виконання необхідних рішень. Наприклад, про лібералізацію візового режиму; тут треба завершувати перший етап і оскільки Верховна Рада теперішнього скликання практично ще не працювала, ми трошки затрималися, не «закрили» першу фазу у візових взаєминах України з ЄС. У нас є реформи, виконання яких нам необхідно значно прискорити. Для українського суспільства це символічно, оскільки реформи спрямовані на піднесення рівня життя людей, на підйом рівня демократизації України, прав і свобод громадян. Реформи ці будуть сприяти гармонізації українського та європейського законодавства у бік більш високих стандартів. Ми розуміємо, що для нас це «домашнє завдання». А у відносинах з Європою ми якщо щось говоримо, то неодмінно робимо, як партнери.

З Росією ми шукаємо сьогодні модель співпраці України з Митним Союзом. Росія – ключова країна у МС. Для нас, з точки зору економіки, дуже цікава економічна інтеграція з МС, з яким ми маємо товарообіг за 2012 $63 млрд. До речі, з Європейським Союзом цей товарообіг, разом з послугами, становить близько 50 мільярдів доларів. Багато чого буде залежати від наших партнерів: від Росії, Казахстану, Білорусії. Ми вважаємо, що маємо можливість стати наглядачем (Янукович, мабуть, мав на увазі «спостерігачем», позаяк йшлося зовсім не про «зону» – авт.), маємо можливість відшукати таку форму, яка буде в часі відповідати рівню наших відносин. Ми зацікавлені не втрачати товарообіг, не мати ніяких проблем, не примушувати до застосування дискримінаційних заходів з боку МС. Це наші стратегічні партнери. Найближчим часом я буду знову в Росії і ці переговори продовжаться. Переконаний: зацікавленість є двосторонньою.

Зараз існують близько 140 положень МС і без розгляду цих положень в Україні неможливо знайти модель співпраці. Швидше за все, ця пропозиція (стати спостерігачем – авт.) буде підтверджена; положення, до речі, формувалися, формулювалися і приймалися трьома членами МС майже 8 років. Законодавча база, що встановлює «правила гри» всередині МС, сформована, мабуть, ще не до кінця. Якщо ми отримаємо будь статус і будемо брати участь у розгляді питань щодо України і Митного Союзу, це піде нам на користь. Там лежать наші національні інтереси і тому ми зобов’язані це робити. Там також наші економічні інтереси і втрачати будь-що з них ми не маємо ніякого права. Не такі вже ми круті й багаті, аби нехтувати цією співпрацею.                

ПРІЗВИЩЕ НАСТУПНОГО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ – ТЕЖ «ЯНУКОВИЧ»?

– Ми вже 3 роки говоримо, що у нас є проблеми, але ви не реагуєте на це. Для вас нас просто не існує. Наших колег-журналістів б’ють, ми звертаємося до правоохоронних органів, однак кримінальні справи проти винуватців не порушуються, нам заважають працювати. Востаннє ви до нас вийшли 15 місяців тому і це досить багато. Ще раз поставити вам питання по Межигір’ю (маєтку Президента на території колишньої дачі першого секретаря ЦК Компартії України Петра Шелеста, придбаному Януковичем із грубими порушеннями законодавства – авт.) буде вже безглуздо, ви нам нічого нового не скажете. Я хотів би запитати вас про сина. Підкажіть, будь ласка: як так швидко він став мільярдером? Що сталося і чи допомагають йому в цьому його друзі – перший віце-прем’єр-міністр Сергій Арбузов, голова МВС генерал внутрішньої служби Віталій Захарченко, голова міністерства доходів і зборів Олександр Клименко? Або це якісь виняткові таланти?
– У вас є можливість задати ці питання йому особисто. Наскільки мені відомо, у нього часу трошки більше, ніж у мене, і він частіше зустрічається з пресою. Тому вам ніхто не відмовить. Я подробиць ніяких не знаю. Я знаю, що він любить багато працювати, вміє працювати, створив нормальну команду. Головне, що я від нього вимагаю і кажу йому про це постійно – все, що б він не робив, має бути зроблено прозоро, оскільки він перебуває «під мікроскопом», в тому числі і вашим. Хочу сказати: чим більше у нас буде людей успішно працюють, тим краще буде для країни! Головне, щоб вони платили податки своєчасно, створювали нові робочі місця для людей.
– Чи допомагаєте йому?
– Він уже давно доросла людина.                 
                               
І ЗНОВУ ПРО ГАЗОВИЙ КОНСОРЦІУМ

– Чи буде продана українська газотранспортна система? Може, її віддадуть комусь в оренду?
– Йдуть переговори і Росія готова разом із Україною вкладати кошти щорічно в модернізацію української газотранспортної системи. Хоче Росія стати власником української ГТС? Можливо, хоче. Однак власником є Україна і ми пропонуємо РФ дуже простий варіант: «труба» залишається у державній власності, ніхто її не продає і не передає, умовне майбутнє підприємство бере в оренду цю «трубу», забезпечує її обсягом прокачування газу і забезпечує її модернізацію. Що дуже важливо, – це підприємство не має бути монополістом і щоб Україна як мінімум мала рівний доступ до управління цією системою.
Безумовно, ми зацікавлені в наявності європейських партнерів. Прийде час, ми підійдемо впритул до прийняття цього рішення.

Упевнений: європейські структури як наші партнери, яким ми постачаємо газ, матимуть бажання взяти участь у модернізації цієї системи – ми з задоволенням розглянемо усі їхні пропозиції. Ніяких проблем тут не буде. Ми хочемо знайти таку модель співпраці, яка була б комфортна для всіх. Щоб Європа була впевнена в тому, що українська ГТС ніколи не буде зупинятися, що ніхто не буде її перекривати, що обсяги газу будуть прокачуватися в Європу в необхідних кількостях, що наявні на Західній Україні сховища будуть служити для «підживлення» європейської газової системи газом. Можливо, ці сховища будуть працювати за принципом «газової біржі», буде своєрідний спотовий ринок на Сході Європи. У цих сховищ зможуть купувати газ не тільки держави і великі підприємства, які мають довгострокові контракти з постачальниками газу, а й маленькі підприємства. Яким сьогодні газ потрібен, а завтра вже не потрібен. Або у них часто будуть змінюватися умови споживання газу.

Лібералізація газового ринку давно назріла. Ми тому й розглядаємо питання демонополізації газового ринку України. Держава зобов’язана піклуватися про поставку газу населенню, підприємствам теплокомуненерго. А великі промислові підприємства нехай купують газ там, де зможуть. Для цього нам, безумовно, треба диверсифікувати джерела постачання газу.                                            
    

ПРО СВОБОДУ СЛОВА В УКРАЇНІ

– За дослідженнями «Телекритики», кількість прес-конференцій вищих чиновників скоротилася у рази за останні кілька років. Чи відомо вам, що в Кабміні рік тому чорними стрічками відгородили журналістів від міністрів, тим самим позбавивши журналістів можливості поставити кілька запитань бодай за кілька хвилин до початку засідання уряду? На останньому засіданні уряду взагалі не знайшлося місця ні оператором, ні фотографам. Їх усіх перевели до прес-центру, щоб спостерігали за засіданням уряду завдяки трансляції на великому екрані. Чи могли б ви дати доручення міністрам, віце-прем’єр-міністрам, голові уряду проводити прес-конференції частіше? Створюється враження, що вони уникають прямого спілкування з журналістами і просто бояться гострих питань…

– Я з цього питання зберу нараду в найближчий час, розгляну питання і обов’язково відповім вам. Переконаний в тому, що питання треба систематизувати, і в тому, що ваші вимоги повністю збігаються з моєю точкою зору.

За критику на мою адресу я вдячний вам. Чому так рідко зустрічаємося? Ну, як кажуть, «хто на що вчився». Я ось «на це» не вчився, це мій недолік, але я буду з ним боротися.    
 

«ЕХО МОСКВИ» НАГАДАЛО: БОРГИ ТРЕБА ВІДДАВАТИ!..

– Я іноземний журналіст, але російськомовний. Вікторе Федоровичу, ми протягом 35 хвилин дуже уважно дивилися за слайдами і про те, що ви нам говорили. Ви справді вважаєте, що у країні, де опозиція сидить у в’язниці, у країні, в якій не врегульовані паливні питання і вона винна $ 7 млрд. сусідній країні, найголовніша проблема – це ліфти, трамваї і таксі (в цей момент частина журналістів зааплодували – авт.). І чому ж тоді Україна не платить борги Росії, якщо ВВП України підвищився на 53 відсотки, фінансовий баланс в нормі і так далі?

– Я із задоволенням відповім. Хоча від цього задоволення у нас не радіє країна. І 46000000 її жителів, на відміну від тих, хто плескають у залі, не радіють. У своїй доповіді я не став загострювати це питання, сказав досить стримано. Але зараз відповім і як громадянин, і як менеджер, і як Президент.

Контракт, який було підписано у 2009 році (як висловилися тоді, він був «унікальний», з точки зору блага для країни), якщо не буде змінено до 2019 року, то щорічно він приноситиме збитки в розмірі приблизно 6 мільярдів доларів. Ось аплодуйте, будь ласка, цим цифрам. Чого ви не аплодуєте?

6 мільярдів доларів! 6 мільярдів доларів!! Ці збитки лягають на кожного громадянина України, ці гроші лягають у собівартість продукції тих підприємств, яка йде на експорт і споживається всередині держави. Вони лягають побічно на послуги. Кожен громадянин України ці збитки погашає. Щорічно. Ці гроші могли б піти на розвиток, могли б піти на заробітні плати вчителям, лікарям, на виплату пенсій. Сьогодні ці гроші йдуть за контрактом до Росії. Це несправедлива ціна! Це не ринкова ціна! Я не звинувачую Росію, вона захистила свої інтереси; не знаю, які вона знайшла способи, щоб переконати Тимошенко підписати цей контракт.

Сьогодні немає такої країни в Європі, в світі, де б я не зустрічався з керівниками і де б з розумінням ставилися до цього, до цієї біди. Для нас це просто ярмо на шиї!!

7000000000, за якими ви злорадствуєте… Скажіть, в якій країні світу пред’являються штрафні санкції 300 відсотків за недобір газу? Скажіть, як же ми можемо захистити себе, захистити країну від цієї безмежної ціни? У нас є тільки один спосіб: скорочувати обсяги прокачування газу … споживання газу. І ми йдемо по цьому шляху. Ми замість 42 мільярдів, які отримували в 2010 році, у 2012 році отримали 34 мільярди (кубометрів природного газу з РФ – авт.), ми практично прибрали газ з енергетики, ми багато в чому прибрали газ з металургії (він приносить збитки там, де застосовується, я вже про це казав …). Так, ми поклали ці збитки на НАК «Нафтогаз України». Що, нам треба було ці збитки перекласти на наших громадян (як мені дехто з «розумників» радив: «Чого ж ви цих збитків зазнаєте?») або ж на підприємства, котрі й так працюють на межі рентабельності?

Як цей контракт підписувався, чому була така зацікавленість у підписанні цього контракту з боку прем’єр-міністра?

Я вам скажу: уряд не прийняв це рішення, уряд не розглядав це питання. Вірніше, він почав розглядати – і коли зрозуміли прихильники Тимошенко в цьому уряді, що ці директиви не будуть затверджені і НАК «Нафтогаз України» не підпише контракт у Москві, було прийнято рішення зняти це питання з порядку денного. Його зняли. Але що зробила Тимошенко? Тимошенко взяла і підписала не прийняті директиви уряду в Москві і віддала керівнику НАК «Нафтогаз України». Фактично фальсифікувала ці документи.
Керівник НАК «Нафтогаз України» Олег Дубина підписав цей контракт. Було дуже багато полеміки на цю тему. Я багато разів говорив: я не слідчий, я не прокурор. Але сьогодні, коли ми розуміємо, що фактично було підроблення документів, Тимошенко з цієї причини опинилася під судом і суд прийняв це рішення (про покарання у вигляді 7 років позбавлення волі – авт.). Чи справедливе воно, чи правильне воно? Це мінімальне покарання, передбачене цією статтею; а ця стаття – від 7 до 12 років…

Так, Тимошенко сьогодні страждає від скоєного. А ось що такого їй зробила країна, чому країна мучиться? Чому ми повинні до 2019 року платити за цим контрактом? Кого це радує, – аплодуйте, будь ласка. Мене це дуже засмучує. Дуже. Це сама велика, страшна проблема, яка у нас є на сьогоднішній день. Якби не ця проблема, ми б мали ресурс, за допомогою якого ми могли б вирішувати проблеми, про які ми сьогодні вже говорили: у медицині, у житлово-комунальному господарстві, допомагали б бідним.

Олег БАЗАК