Зустріч президента РФ з нашим подарувала Україні надію на гірше
Будь-який з українських дипломатичних кореспондентів знає: щовівторка у МЗС на Михайлівській площі – за будь-якої погоди і за будь-якої внутрішньополітичної ситуації – проходить брифінг. На якому, серед іншого, озвучується тижневий графік закордонних візитів вищих посадових осіб. Крім журналістів, акредитованих від зарубіжних ЗМІ, на таких брифінгах традиційно присутній представник Посольства РФ в Україні.
Викладаю нині цю подробицю зовсім не випадково. Бо про недільне рандеву глави України зі своїм російським колегою тиждень тому на Михайлівській ніхто не згадував. Про нього не знали ні в самому МЗС, ні у Посольстві РФ.
З цього випливають як мінімум два висновки. Перший: раптовий переліт В. Януковича з Києва до Сочі ініціював Володимир Путін. Другий: ця відверто безцеремонна зневага до Віктора Федоровича та його державних/особистих планів на вихідні, – наслідок незавидного економічного становища України. Зокрема, наявності вельми серйозних проблем із наповненням бюджету та суттєвого недоотримання валютної виручки внаслідок тривалого спаду на ринку металопродукції.
Природно, нічого позитивного від вчорашньої спонтанної зустрічі Віктора Федоровича з Володимиром Володимировичем в Україні не чекають. Бо подібні раптові сплески зовнішньополітичної активності, коли “першою скрипкою” виступає особисто Янукович, завжди притягують за собою не лише іміджеві втрати для очолюваної ним країни, а й економічні.
Сочінське рандеву мало місце напередодні появи обох лідерів в Астані, де у вівторок мало відбутися підписання меморандуму про отримання Україною статусу спостерігача в МС. Втім, коли цей матеріал вже був готовий для розміщення на кіровоградському Інтернет-порталі, “головний міжнародник” Адміністрації Президента України Андрій Гончарук сповістив про зміну частини заздалегідь узгоджених планів. Конкретно: про те, що якихось офіційних документів відносно нового статусу України у столиці Казахстану не підписуватимуть.
Крім проблематики, пов’язаної з Митним союзом, глави України і Росії учора обговорювали «одвічну тему» створення консорціуму на базі української газотранспортної системи. Від успіху цього проекту чималою мірою залежить проблема зниження ціни російського газу для України. Подейкують, ніби наш Президент нарешті “дозрів” до передачі Росії контролю над магістральними газопроводами. Неодмінною умовою з українського боку нібито повинна стати передача права контролю над розподільчими газопроводами саме близькій до Сім’ї (тобто до Януковича-старшого та його синів) групі ВЕТЕК підприємця Сергія Курченка. Віднедавна ця казково багата молода людина стала одноосібним господарем футбольного клубу «Металіст» і чудового стадіону Першої Столиці, який рік тому приймав провідні футбольні збірні Західної Європи, а нині повністю готовий до ігор Ліги Чемпіонів. У ЛЧ, нагадаємо, «Металіст» вперше замінить постійного й найтитулованішого з представників України ФК «Динамо» (Київ).
Про що Януковичу-старшому вже напевно не хотілося говорити з Путіним, так це про долю Юлії Тимошенко. Оточення Президента зуміло втовкмачити йому: всі біди країни, включаючи загрозу банкрутства, дефолту та серйозної економічної рецесії, йдуть… від Юлії Володимирівни, з якою Віктор Федорович напередодні президентських виборів-2010 ледь не домовився про розділ сфер впливу на найближчі 5 років. Нібито заради помсти наступникові Віктора Ющенка Тимошенко й заклала під майбутнє правління Януковича «бомбу уповільненої дії» – у вигляді непомірно високої ціни на закуповуваний в Росії газ. “Збити” цю ціну – завдання № 1. І для Януковича, і для олігархів, які жадібною юрбою стоять біля “трону”.
Утім, і у вчорашнього співрозмовника Віктора Федоровича не все так просто у «газовому питанні». Україна зовсім не випадково пронизливо “сурмить” про скорочення поставок російського газу і про форсування відразу декількох проектів переходу на альтернативні джерела надходження до нас чи не найважливішого на сьогодні енергоносія. Інформація, що надходить до Москви від численних і авторитетних джерел, не може не нервувати керівництво «Газпрому». Втрачати вкрай вигідний ринок збуту свого та перегнаного з Туркменістану газу на московській вулиці Намьоткіна не хочуть.
Швидше за все, «поблажки» для Януковича завтра таки будуть. У вигляді чергової обіцянки надати Україні статус спостерігача при МС. Як крок у відповідь, українська газотранспортна система частково буде приватизована «потрібними людьми». Для чого Верховній Раді буде потрібно схвалити відповідний закон.
Закінчиться цей етап «газових ігор» шумно розрекламованим зниженням ціни на газ, починаючи з 2014 року. Те, що “пожертвувана” Росією знижка буде швидше символічною, аніж порятунком для «переддефолтної» України, вже не так важливо.
Олег БАЗАК
