Роман Семенуха: «Перейменування Кіровоградської області має відбутися не для нас, а для наших дітей»

–   Ви сьогодні (26 жовтня, – ред.) приїхали до Кропивницького й провели чимало зустрічей. Які проблеми побачили, а про які Вам безпосередньо розповіли? 

–   Проблеми насправді у Кропивницького та інших  регіонів подібні:  кадровий  голод, міграція, низькі зарплати  та пенсії. Стосовно пенсій, то тут ситуація ще складніша. Середня пенсія в регіоні всього 1800 гривень, це при тому, що загалом по країні цей показник складає 2500 гривень.

Непропорційне на Кіровоградщині й співвідношення кількості пенсіонерів до працюючого населення. Якщо в країні це в середньому 11,5 мільйонів застрахованих, що сплачують єдиний соціальний внесок до трохи більше 10,5 мільйонів пенсіонерів. То в Кіровоградській області картинка, на жаль, суттєво відрізняється:  на майже 200 тисяч застрахованих осіб припадає понад 300 тисяч пенсіонерів. Окрім цього,  представники Пенсійного фонду області розповіли про  величезний ризик з доставкою пенсій. Сьогодні в черговий раз «Укрпошта» заявила про те, що вона не може і не буде здійснювати логістику у віддалені райони селищ. Ситуацію потрібно вирішити, бо держава має виконувати свою соціальну функцію стосовно виплати пенсій усім, хто їх отримує, де б ці люди не жили.

– Побували і на кількох відомих підприємствах, зокрема відвідали обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», що про них скажете?

–  Там дуже непроста ситуація. Найгарячіше тема – це підняття тарифів на воду. Підприємство є унікальним, а мені є з чим порівняти, адже побував не на одному  водоканалі України. Воно сьогодні об’єднує великий водогін і здійснює доставку води в Олександрію, Світловодськ і Кропивницький,  знаходиться на достатній відстані від Дніпра, точки забору, що безумовно позначається на тарифі, в порівнянні з тими містами, що знаходяться поблизу водойм. Є непроста ситуація також з працівниками: монтажниками, слюсарями. Якщо сьогодні середня зарплата трохи більше 7000 гривень по області, то на підприємстві трохи більше 6000 гривень. Ще одна проблема, яку сьогодні почув, і на яку повинні реагувати депутати – це політика по тарифоутворенню. Маємо різницю в тарифах, що складає вже за всі попередні періоди близько 78 млн грн. Це колосальна цифра. На жаль, в проекті державного бюджету на 2019-й  рік не передбачено суми покриття різниці тарифу, як це має бути за законом. Ні для Кропивницького, ні для інших міст. Враховуючи те, що наступний рік – виборчий,  на темі підвищення ціни на воду для населення частина політичних партій буде спекулювати. Тому, на мою думку, найперше, що має зробити адміністрація водоканалу – пряма, прозора і відверта комунікація з людьми з поясненням, чому тариф сьогодні треба піднімати та чому він може відрізнятися від інших міст в Україні.

– Про що говорили з міським головою Кропивницького?

– Найбільша проблема усіх міських голів сьогодні – це фактично згортання децентралізації, бо вже третій рік поспіль Володимир Гройсман передає повноваження на місця, жодним чином не збільшуючи податкову базу для зборів. Я переконаний, що правильно передають ті чи інші повноваження, наприклад, по профтехосвіті. Однак якщо це не відбувається одночасно зі збільшенням можливості, або розширенням податкової бази, то це фактично згортання децентралізації. Є велика проблема по всім містам і Кропивницький, на жаль, тут не є винятком – критичне недофінансування з держбюджету освітньої субвенції. Якщо картина не зміниться, то в багатьох містах країни матимемо в листопаді затримки по заробітній платі вперше за багато років. Це недофінансування сьогодні в країні становить близько 4,4 мільярдів гривень.

–   До речі, один із останніх законопроектів, де ви також виступали ініціатором, стосувався підвищення престижності праці педагогічних працівників, зокрема заробітної плати.

–  Про яку освіту ми можемо говорити, якщо сьогодні зарплата вчителя-початківця – менше 5000 гривень?  Тому реформа має починатися із зарплати. Не буде зарплати – все інше профанація.

–   Якою має бути нині зарплата вчителя?

–   На мою думку, вона має бути хоча б 12 тисяч гривень.  Натомість сьогодні я також був у Національному технічному університеті і, вважаю, що коли люди вступають на технічні спеціальності з балом ЗНО 125-130, то державі треба ставити хрест на принципах системи середньої освіти. Але мене  не здивувала, а вкотре підтвердила частина викладачів, які вимагають скасувати ЗНО. Я коли таке чую, то ще більше впевнений, що його не те, що треба скасувати, а навпаки – піднімати.

Якщо сьогодні, приміром, дитина не здатна скласти 150 балів, наприклад, на медика, то вона ним і не буде.

–   Ви говорите про критичне недофінансування, зокрема, освітньої сфери. А розкажіть, будь ласка, як економіст, де тоді взяти кошти на дофінансування?

–    Виходів є чимало, але простої відповіді не буде. Перше: ми не побачили в держбюджеті надходження від обіцяної Гройсманом боротьби з контрабандою. За різними оцінками, а я довіряю розрахункам МВФ, там є мінімум близько 100 млрд грн. Для розуміння вся дохідна частина бюджету країни – більше трильйона. Друге – це трансферне ціноутворення, тобто олігархи мають платити податки. Сьогодні це не в повній мірі відбувається. Третє – зменшити видатки на МВС та СБУ. Як? Елементарно – позбавити СБУ, поліцію і всі інші силові відомства, окрім реформованої майбутньої Державної фіскальної служби, функції розслідувати економічні злочини. Сьогодні не менше 50% персонального складу СБУ займається кошмаренням бізнесу.  Четверте – не можна всі кошти пускати тільки на соціалку, бо це буде бюджет проїдання. Ми маємо їх спрямовувати на ті сектори економіки, які дадуть нам зростання  і, які не є імпортозалежними. Приміром, якщо завтра державний бюджет буде спрямовувати кошти на держзамовлення зерновозів Укрзалізниці, на пасажирські вагони, на тягу, яка рухатиметься залізницею, то це буде приклад того, як економіка буде зростати.

–   Ви, до речі, один із тих, хто підтримав перейменування Кіровоградської області. Нещодавно було вкотре відтерміноване голосування за відповідне питання.  А за словами спікера Верховної Ради пана Парубія, голосування не відбувається через те, що не всі фракції нібито можуть дійти згоди в назвах перейменування. А Вам відомо, коли все-таки проголосують народні обранці за перейменування Кіровоградської області?

–   Я голосував за це перейменування як людина, в родині якої гинули від Голодомору, тому вважаю, що українські міста й вулиці не мають права носити імена людей, які були ідейними натхненниками Голодомору в Україні. Ніколи не буває популярної теми перейменування. Так, напевно в моїй свідомості місто для мене залишиться  Кіровоградом. Я ось кажу Кропивницький, а думаю про Кіровоград. Однак це перейменування для наших дітей. На жаль, цього не зробили наші батьки ще в 1991-му році. Чому не перейменували область досі? Тому що депутати дуже поганенько ходять у сесійну залу. Це єдина причина. Думаю, що як тільки зберуться в найближчий пленарний четвер, то і перейменують.

–  Розкажіть, будь ласка, як член комітету Верховної Ради з питань інформатизації та зв’язку  про стан покриття інтернетом сільської місцевості.

–  Ми сьогодні в містах, навіть невеличких маємо зв’язок третього покоління. Об’єктивно зв’язок у різних містах – різної якості. На профільному комітеті ця проблема підіймається регулярно, але, на жаль, сьогодні ліцензійні умови достатньо лояльні до некилимового покриття. Приблизно в ліцензійних умовах написано так, що всі населені пункти мають бути покриті зв’язком третього покоління. Якщо є хоча б одна базова станція, яка працює з радіусом в 500 метрів і на ній є 3G, то формально оператор виконує ліцензійні умови. Сьогодні розгортається процес 4G, що теж я вважаю добрим знаком. Тому до цієї теми, думаю, ще потрібно повернутися в 2020-му році, коли принаймні в більшості великих і малих містах з’явиться 3G. Нині насправді колосальна проблема не лише по селах, але й по трасах, або навіть вздовж ключових гілок  Укрзалізниці не те, що з інтернет-зв’язком, а навіть мобільним. Є ідеї. Одна з них – зобов’язати (через різні форми), але хоча б вздовж основних автошляхів і залізничних шляхів забезпечити зв’язок. Думаю, що це задача №1 і до неї реально перейти приблизно до 2020-го року. Також ми маємо забезпечити провідним, дротовим інтернетом усі ключові заклади в кожному селі України: школи, сільради, медзаклади. Там у багатьох речах Укртелеком залишається монополістом. Загалом є непроста ситуація, але комітет цим займається. Також об’єктивно мушу сказати, що відповідний регулятор – НКРЗІ має мало повноважень, технічних засобів і хронічно недофінансовується на придбання обладнання для вимірювання рівня покриття мобільного зв’язку в різних куточках України.

–   Одна із Ваших передвиборних обіцянок, яку відстежило «Слово і Діло» – про скасування пільг для парламентарів. Ви користуєтеся пільгами?

–   Рядовий народний депутат України має заробітну плату в 27 тисяч гривень з копійками. Також він отримує трохи більше 30 тисяч гривень на здійснення депутатської діяльності на місяць, які, до речі, депутат Семенуха витрачає на громадську приймальню «Самопомочі» в місті Харкові. За чотири роки через приймальню вже пройшло більше 3500 людей. Тому я вважаю, що гроші, які насправді мені виділяють люди ідуть на людей. Також є компенсація житла, яка становить приблизно 600 гривень на добу. Вважаю цей факт нормальним, адже, приміром, якщо хтось працює і їде у відрядження, то йому ж оплачують ночівлю.  Я присутній майже на всіх засіданнях, якщо не у відрядженні чи не хворію: у мене більше 90% відвідуваності.

Ще виділяються 7,5 тисяч гривень на проїзди й перельоти. Однак в місяць ця сума насправді набігає приблизно на 25-30 тисяч гривень. Інших пільг народний депутат не має. А дипломатичним паспортом я користуюся лише тоді, коли це офіційне відрядження від Верховної Ради.

Валерія Жовтун. Фото Валерія Лебідя