Орієнтація на Європу: рішення остаточне і безальтернативне?
Вчора Центральна виборча комісія прийняла рішення відмовити у проведенні всеукраїнського референдуму, на якому повинне було вирішуватися питання вступу української держави до Євразійського економічного простору. На думку членів ЦВК, ініціатори референдуму, – прихильники Компартії України та руху «Український вибір» – порушили терміни подачі документів з проведення зборів ініціативної групи. Замість 5 днів подали за 4. Перед цим Окружний адмінсуд Києва на вимогу Європейської партії заборонив організовувати і проводити будь-які збори громадян України на користь зближення країни з Митним союзом і приєднання її до ЄврАзЕС. Відповідно, Центрвиборчком, підкорившись рішенню суду, 8 вересня не направив свого представника на київський стадіон «Спартак», де під посиленою охороною молодих людей з червоними пов’язками на руці проходили «заборонені» збори.
Як заявив «Гречці» координатор Всеукраїнського руху «Спільна справа» Олександр Данилюк, відмову ЦВК у реєстрації ініціативної групи комуністів та прихильників лідера «Українського вибору» (за сумісництвом кума Володимира Путіна) Віктора Медведчука інакше як прогнозованою і не назвеш.
– Янукович буде максимально в очах Євросоюзу демонструвати протидію цьому процесу, – продовжує пан Данилюк. – Зараз комуністи оскаржуватимуть відмову ЦВК у Вищому адміністративному суді. Ось його рішення й буде реально відображати волю Банкової.
Один з найбільш впливових і обізнаних українських ЗМІ днями повідав подробиці того, як на з’їзді Партії регіонів Янукович у категоричній формі оголосив про свій європейський вибір. «Янукович зробив висновок про те, що партнерського і шанобливого ставлення північного сусіда до України очікувати не доводиться. Тому його рішення на користь європейського вектора безальтернативне», – повідомляє видання. А щоб окремі русофіли-регіонали на кшталт Вадима Колесніченка, Олега Царьова, Нестора Шуфрича, В’ячеслава Богуслаєва та інших не надто голосно висловлювали свою незгоду з рішучим зовнішньополітичним поворотом свого боса, одного з найбільш відомих прихильників вступу України до Митного союзу одесита Ігоря Маркова позбавили парламентського мандата. «Запобіжний захід», зрозуміло, застосовувався «найсправедливішим у світі» судом за вимогою інших не менш відомих одеситів – багаторічного члена Верховної Ради Юрія Кармазіна і молодого заступника голови Одеської облради Олексія Гончаренка. Останній змагався з Марковим у виборчому окрузі №133 і тепер нібито гранично обурився фактом «грубих фальсифікацій» виборчкому на користь Маркова.
Як мінімум за місяць до цього в усіх відношеннях сумного дня телевізійники і газетярі почали відчайдушно вкидати антиросійську пропаганду, готуючи українського обивателя до раптової зміні курсу Віктора Федоровича. Від численних репортажів про митників, які, подібно до есесівців у варшавському гетто, змушують чесних українських купців вишиковуватися на кордоні в черзі і вивертати кишені, набиті цукерками й сиром, і про кривавих російських прикордонників, які, несамовито регочучи, добивають з АКМ і наганів потопаючих в Азовському морі українських моряків, наливалися кров’ю серця навіть найбільш затятих супротивників Західної України.
Якщо не припускати якихось таємних домовленостей з Володимиром Путіним у Завидовому Тверської області або на Південному березі Криму, такий кульбіт може означати одне: Янукович нарешті розправив свої могутні плечі і вирішив всерйоз зіграти у велику політику. Визначення геополітичних переваг, горезвісного «вектора розвитку» – це саме велика політика, в якій Україна традиційно слабка. Інтрига в тому, наскільки далеко вирішить піти Янукович у цьому конфлікті. До нього на пострадянському просторі у відкрите протистояння з Росією вступав тільки Саакашвілі та, в більш м’якому варіанті, Ющенко. Чим закінчилася ця гра для Михайла Ніколозовича і Віктора Андрійовича, знає кожен.
Авторитетні експерти-економісти, втім, вбачають у зміні орієнтирів Віктора Федоровича особисті, суто прагматичні інтереси. Він, а віднедавна і його старший син Олександр, впритул наближається до першої «трійки» українських мільярдерів, очолюваної Рінатом Ахметовим. Досить і досить значущі активи і капітали Сім’ї № 1 можуть у 2015 році опинитися під ударом, якщо виборці, понад сподівання, раптом візьмуть і проголосують за когось із суперників теперішнього Президента. Та й недолуге підтасовування результатів в українських умовах не завжди гарантує перемогу. Донецькі донині з тремтінням згадують 2004 рік з його «помаранчевою революцією». Навіть якщо Віктор Федорович переможе через 2 роки, в будь-якому випадку в 2020-му владу таки зажадають віддати. І не факт, що наступником стане Олександр Вікторович Янукович. Посадивши Юлію Тимошенко до «холодної», Янукович-старший відкрив «ящик Пандори». Що неминуче призведе до розкуркулення, судів, жорсткого пресингу «по всьому периметру» і … нового переділу власності. Охочих «злити» почесного голову Партії регіонів напевно буде навіть більше, ніж у 2005 році. Ну такі вже ми є, славні нащадки козацького роду!..
Чи зможуть ВВП і його оточення в цьому випадку взяти під охорону активи Сім’ї? Навряд чи. Позаяк вони самі на них поклали око. Поступки, що їх періодично «відтискає» Кремль у Януковича, Віктору Федоровичу теж не зарахують .
А ось Євросоюз гарантом для Януковича таки може стати. Там, на відміну від Росії, грають за правилами. Тим більше з власниками незліченних, за українськими мірками, статків. Прагматики з ЄС не скривдять ні Віктора Федоровича, ні його сім’ю, ні Ріната Ахметова, ні братів Андрія і Сергія Клюєвих ( відповідно секретаря РНБО і депутата Верховної Ради – авт.), – бо ж ті давно зарекомендували себе як справжні «евробізнесмени».
… Одесит Марков, який несподівано для себе «потрапив під роздачу», позавчора вийшов з Партії регіонів. Він напевно зрозумів: дружити з Росією нині не вигідно. Для нинішньої української верхівки Вільнюс (де наприкінці жовтня пройде історичний Євросаміт) куди важливіше і привабливіше Мінська, столиці СНД.
Олег БАЗАК
