Про те, що відбулось в Кіровограді 26 січня 2014 року

Як назвав їх у своєму відеозвернення Голова Кіровоградської ОДА Андрій Ніколаєнко “спеціально підготовлені бойові групи з інших регіонів України”. Тож було запущено офіційну версію-легенду, що це вони й були – тітушки з Тернополя, “бандерівці з молотками”, що били регіоналів. Я не жартую! Сьогодні референтні блогери влади “тролять” саме таку версію в соцмережах. Розрахована вона на тих, хто не був того дня на площі Кірова, і не зможе сам розібратися в подіях. Тож про все по-порядку.

У неділю зранку Кіровоградом почали ширитися чутки, що вже триває штурм облдержадміністрації. Люди пересилали один одному СМС про це. Джерелом такої дезінформації переважно були кіровоградці, що проїжджали в маршрутці повз площу Кірова і бачили незвичну для себе картину: усі вікна фасаду приміщення ОДА були забарикадовані мішками з піском. Рядові держслужбовці коробками виносили звідти документацію, перебазовуючи найважливіші папери на вул. Дзержинського, 84. А на порозі споруди з півсотня курсантів внутрішніх війсь в повній амуніції гриміла щитами. Пізніше з’ясувалося, що то курсанти вчилися складати «черепаху» (хоча не всім це вдавалося, деякі щити випирали, і командир ходив їх поправляв та покрикував на солдатів), шикувалися в лінію та півколом, і просто попереджувально гриміли щитами.

Щоб кіровоградці не ображали безневинних курсантів, то їм на підмогу влада завезла з з півтори сотні тітушок. Зранку увагу громадян привертали молодики спортивної зовнішності, що гуртувались купками осіб по 20-30 у провулках з різних боків центральної площі міста. Їхньою відзнакою були георгіївські стрічки і жовті або жовтогарячі будівельні рукавиці-пальчатки (мабуть, «Епі-центр» Гереги виступив спонсором тітушок!). Вони організовано чекали команди, щоб рушити на площу Кірова. Особисто я бачив таку групу близько 9 год. біля двору 6-ї школи на вул. Тімірязєва. Інші стояли з боку вул. Леніна за квартал від площі. Там же були припарковані їхні автобуси. Щоб тітушки могли погрітися в лютий мороз, їм гостинно надала своє приміщення на вул. Дзержинського, 84 (на розі колишнього магазину «Дзеркальний») обласна влада.

О пів на дев’яту на площі було ще зовсім порожньо. Але реклама робить свою справу, і вже за годину тут кипіло життя. Перед пам’ятником почали гуртуватися активісти Євромайдану. А біля заду Кірова почали збиратися звезені з районів бюджетники-антимайданівці. Спочатку вони наївно почали вишиковуватися прямо на площі Кірова, дехто з них навіть тримав табличку з назвою свого району. Але потім вони второпали, що це не фестиваль районів, тож перейшли поближче до курсантів з кийками. До того ж на площі Кірова ставало досить велелюдно, і їхній «антифашизм» у юрмі ніхто б не зміг помітити. Сюди ж по команді підійшли й ті тушки, постававши по обидва боки перед курсантами.

Схоже у владі вирішили обійтися “малою кров’ю”, бо бюджетників було звезено дійсно замало осіб 300-500, разом з курсантами, тітушками і перехожими їх набралося до тисячі (мабуть С. Березкін вирішив дати своїм робочим прапороносцям вихідний). Це навіть менше, ніж у п’ятницю 24 січня, коли позачергова сесія облради голосувала спущену зверху резолюцію про підтримку політики президента, яка не знайшла підтримки під час голосування кнопками, але голова облради М. Ковальчук таки “протягнув” її через голосування в ручному режимі, що викликало обурення громадян (відставка М. Ковальчука була однією з вимог переговорів із владою цього дня). Години дві бюджетники стояли вхолосту, слухали музику, бо мітинг Євромайдану було призначено аж на 12 год. А потім померзли, і помаленьку почали «розсмоктуватися».

До того ж сили були нерівними. На площу Кірова у пік акції зійшлося від 3 до 5 тисяч кіровоградців. Такою силою можна було б і відтіснити усіх та ввійти в приміщення облради, але… з’ясувалося, що цього ніхто не планував робити. Ні керівники, ні активісти Кіровоградського Євромайдану! З-поміж них не знайшлося того, хто зміг би взяти на себе за це відповідальність (можливо тому, що найбільш «буйних» з них зранку було ізольовано міліцією. У помешканнях очільників ВО«Свободи» О. Ромащенка та С. Запорожана було здійснено обшук, а їх прямо з ліжка відправлено до відділів міліції давати свідчення по якійсь вигаданій справі. Затримали також Горбовського і К. Полякова. Потім, коли все вщухло, їх відпустили). І лише влада своїми мішками з піском, тітушками та курсантами в шоломах з кийками ніби запрошувала: «Ми готові! Ну чого ж ви чекаєте?!», чим підігрівала і так гарячі голови кіровоградців, розігріті новинами з інших областей України.
Не обійшлося без сутичок. З’явилася інформація, що тітушки мають при собі молотки, і вже кільком людям розбили ними голови. Так пролилася перша кров на нашому Євромайдані. Чоловіки з обох флангів, побравшись за руки, стали щитом, аби відтіснити тітушок, щоб ті, бува чого, не пішли громити Євромайдан. Зчинилася тиснява, найбільш агресивні з них почали «махатися» кулаками і ногами. Між кіровоградськими «ультрас» і привозними тітушками зчинилася бійка, яку швидко пригасили Євромайданівці. Прикметно, що міліція в ці сутички не втручалася, а на звернення до них з проханням затримати бандитів з молотками ніяк не реагувала.

Ось такий от тріумвірат влади, міліції і тітушок. Саме тому громадянам сьогодні доводиться покладатися лише на самих себе, і власноруч дбати про власну безпеку. Можливо з цих міркувань, коли почало смеркатись, активісти Євромайдану відвели колону мітингувальників до площі Богдана Хмельницького, де й продовжили радитись про подальші дії, а потім невеликими групами розійшлися по своїх мікрорайонах.

Подібна спайка влади силовиків і криміналітету сьогодні діє в усіх містах України. Уже з новин дізналися, що б їх чекало у темну пору доби, якби вони не розійшлися. Силовий розгін Євромайданів відбувся тієї ночі у Черкасах, Запоріжжі, Кривому Розі, Дніпропетровську та інших містах. Як завжди, здивував Донецьк – там тітушки, щоб не стояти вхолосту, відгамселили прихильників Януковича, оскільки Євромайданівців не виявилося під рукою.

Олександр Ратушняк