Новоявлення: тепер “Червоний сектор”
У вітчизняних студентів-політологів, які вивчають особливості сучасного партійної розбудови, у зв’язку з останніми вивертами мислення політтехнологів незабаром трапиться винос мозку. Не встигли молоді люди усвідомити старанно нав’язуваний провладними ЗМІ факт об’єднання в умовний «Правий сектор» маловідомого досі «Патріота України» (базується в Харкові, а до Києва приїздить двічі на рік), Української народної самооборони (яку не раз викривали у відпрацюванні замовлень деяких російських товстосумів), «Тризуба» імені Степана Бандери та «Білого молоту», як «на противагу» сим організаціям запрацював якийсь «Червоний сектор».
«Червоний сектор – організація, що виступає проти екстремістів та фашистів, які загадили Київ… мерзотники, які кидають камені в ментів – це не патріоти, це скоти… Ми будемо відповідати їм їх же монетою – карати. Проти сили – тільки сила”, – погрожують у Мережі організатори спільноти. На сайті організації, яку поквапилися обізвати фейковою, можна знайти згадки про побиття поблизу міліцейського відділення у Шевченківському районі народного депутата від “Свободи” Андрія Іллєнка (добродій Андрій разом із житомирським юристом Сидором Кизіним звинуватив у нападі на них якусь групу «друзів міліції»), екс-глави МВС Юрія Луценка, а також “пари особливо розумних”, яких “приробили, і продовжуватимемо”.
У прес-службі Головного управління МВС України у Києві повідомили: інформацію, опубліковану активістами “Червоного сектору”, співробітники міліції “перевірятимуть”.
Найбільш резонансним з «подвигів», що приписали собі «червоні», стало побиття колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Цей інцидент трапився увечері 14 січня поблизу суду Києво-Святошинського району на проспекті Перемоги. Юрій Віталійович разом з дружиною – депутатом парламенту Іриною Луценко – майже 40 хвилин вмовляли офіцерів спецпідрозділу «Беркут» вийти з розгойдуваного агресивно налаштованими молодими людьми автобуса, представитися і надалі не здійснювати протиправних дій. Як пізніше розповіла «Гречці» Ірина Степанівна, міліціонери здалися їй неабияк наляканими перспективою неминучої фізичної розправи з боку «бандерівців». Мовляв, «галицькі націоналісти» знають і прізвища бійців, і їхні домашні адреси; через те пощади нікому з протестувальників співробітниками обіцяно не було. Момент завдання ударів гумового кийка по голові та обличчю екс-глави силового відомства неодноразово демонструвався опозиційними ЗМІ. Колишнього міністра били «беркутівці» з другої лави (бо людей з першої лави крізь шоломи-сфери Луценко міг би впізнати…), – але ніякі не месники з «Червоного сектора».
У Штабі національного спротиву заявили, що спалені в Києві в ніч на 30 січня 20 автомобілів належали учасникам Євромайдану, і звинуватили ДАІ в ігноруванні розслідування цих злочинів. На думку Штабу, дії невловимої зграї паліїв є спланованою помстою учасникам Автомайдану, які неодноразово влаштовували акції під резиденцією Віктора Януковича у Межигір’ї і не менш респектабельними заміськими будинками інших чиновників. “Напрошується висновок, що саме міліція і даїшники покривають паліїв, або навіть стоять за підпалами автомобілів громадян, незгодних з діями влади”, – заявили у Штабі. Палії плідно попрацювали і цього місяця. Так, у ніч на 1 лютого в центрі Києва підпалили авто представниці уряду Канади в Україні, а також активістки Автомайдану Інни Царькової. Активісти Автомайдану заявили також про підпал восьми їхніх машин в ніч на 1 лютого.
Схожість з «червоних» з «Правим сектором» простежується не лише у назві новоявлених об’єднань (що може пояснюватися, зокрема, недостатністю фінансування автора концепції двох «ворогуючих секторів»/мікрогрупи політтехнологів). Методи зачищення неугодних, до яких зараховують виключно «ідейних» активістів Євромайдану, в обох секторів, «червоного» (тобто міліцейського) та «правого» (нібито такого, що воює проти міліції), нічим не відрізняються. Не випадково лідер «Спільної справи» Олександр Данилюк, емігрувавши днями з України, на повний голос заявив: до керівництва Євромайдану «втерлася» контрреволюція…
Наразі ж до «Червоного сектора» у лідерів парламентської опозиції руки не доходять. Там ледь встигають відстежувати діяльність «Правого сектору». «Дії, заяви та ультиматуми «Правого сектору» не тільки дискредитують опозицію, але й створюють в Україні умови, які дозволяють іноземним лідерам, таким як глава МЗС Польщі Радослав Сікорський, на зовнішньополітичній арені закликати до усунення української політичної опозиції, – заявив учора лідер УДАРу Віталій Кличко. – Це міжнародні технології розхитування внутрішньої ситуації в Україні. Фактично, «Правий сектор» став п’ятою колоною нашої держави. Обіцяю: всі учасники «Правого сектору» та інших радикальних організацій, які беруть участь в зіткненнях у центрі Києва, будуть ідентифіковані й притягнуті до юридичної відповідальності після перемоги опозиції та зміни влади в Україні».
Олег БАЗАК
