Політологи дали свої прогнози для України на найближчі дні

Гліб Павловський, політолог (Російська Федерація):
– Стратегічно Янукович виграв цей раунд. Виграв завдяки тому, що сили, які йому протистоять, не мають жодних політичних пропозицій ні для Сходу і Півдня України, ні для обивателя. Поляризація розколола Україну, і половина її згуртувалася навколо Януковича. І він зберіг контроль над силовими структурами. Але особливість України в тому, що силові дії відкидаються іншою половиною країни, якщо навіть вона не опозиційна. І кожен раз будь-які силові дії влади призводять до нового спалаху протесту. Тому не виключено, що навіть зачистивши вулицю Грушевського або навіть зачистивши Майдан, Янукович здобуде піррову перемогу.

Ситуація парадоксальна: жодна сторона не вміє використовувати свою перевагу. Спершу Майдан, який зібрав мільйон чоловік і потім не знав, що з ними робити, а потім Янукович, який, коли Майдан видихався, не знайшов нічого кращого, ніж новими ударами по опозиції і досить безглуздими законами спровокувати конфлікт. Тобто маятник постійно хитається. Як тільки одна сторона явно перемагає, маятник тут же гойдається в інший бік. Тому важко передбачити, що буде. Але повторюю: у опозиції немає лідерів, немає програми для країни і немає ніяких пропозицій для російськомовної частини населення. Це робить Януковича в цій ситуації сильною фігурою.

Віталій Бала, керівник Агентства моделювання ситуацій (Україна):
– У 1994 році перший глава незалежної України Леонід Кравчук зважився піти на дострокові вибори президента. Тоді Київ заполонили незадоволені сповзанням держави в повальну убогість і безробіття. До столиці приїхали тисячі шахтарів Донбасу, постукали касками по бруківці, – і Президент України, бажаючи уникнути нагнітання напруженості, пішов на ризик. По закінченні неповних 20 років це, як мені видається, непоганий прецедент і я його використовую як приклад того, як країні потрібно виходити зі стану політичної кризи, доки громадянський конфлікт не переріс у всеосяжну кризу у всій країні. У будь-якій європейській країні, у випадку кризи такого рівня, всі без розмов йдуть на перевибори.
Останні події в Києві в значній мірі делегітимізувати владу в країні. Мова не йде про заміну однієї політичної сили іншою – а про зміну всієї системи. Нинішня влада не хоче цього робити. Якщо не захоче і наступна – значить і з нею народ точно так само не забажає мати спільного майбутнього. Проблема зовсім не в наявності у людей політичних вимог. Просто політики зобов’язані бути інструментом виконання цих вимог. Не більше й не менше.

Роман Кухарук, голова правління «Українського клубу»:
– У Віктора Януковича один вибір – йти на вибори прямо зараз. Віктору Федоровичу треба звертатися за підтримкою до тих жінок, які його так завзято підтримують (судячи з відомої всім нашим співгромадянам телевізійній картинці), до жителів найбільш густонаселених українських регіонів – Луганщини та Донеччини, до жителів найбільшої за територією області, Одеської. Президент повинен пояснити їм, що має намір робити з країною протягом наступних 5 років. Щодо переговорів з опозицією, які, здається, на межі зриву, – владі треба говорити не з опозицією. Опозиції не треба говорити з владою. І тим, і іншим треба вступити в діалог із суспільством. Оскільки сучасне українське суспільство переросло наявні сьогодні і владу, і опозицію. Від влади це суспільство хоче не так вже багато. Насамперед – підписати угоду з Євросоюзом. Домовитися з ЄС про безвізовий режим для громадян України. Третє і останнє побажання – відставка уряду Миколи Азарова.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій (Україна):
– Зараз, як ніколи, необхідно переводити все в рамки переговорів, відновлювати політичну суб’єктність опозиції, Верховної Ради. Якщо опозиція цього не доб’ється, то ніякі іміджеві бонуси не втримають Майдан від радикального наступу. А він загрожує непрогнозованими результатами: тут або Майдан повалить владу, або влада остаточно зачистить Майдан. Ні в тому, ні в іншому сценарії опозиції вже не буде місця. Опозиція зараз повинна діяти вміло і наступально, повинна змусити владу йти на компроміс. Хоча б тому, що це може бути в інтересах самої влади. Якщо еліти не повернуться з війни, то тоді війною на еліти піде народ. А він навряд чи стане заглиблюватися у докладне вивчення біографій наших політиків: хто за владу, хто за опозицію, а хто грає на тих і інших.
Олег БАЗАК