Юлія Тимошенко уникає слова «Росія»

Сьогодні в Києві великий з’їздівський день. «Опозиційний блок» (проект Сергія Льовочкіна, екс-глави адміністрації колишнього президента Віктора Януковича). Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Партія «Народний фронт». Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». Блок Петра Порошенко.
Попри оптимістичну заяву лідера «Народного фронту» Арсенія Яценюка про те, що в партійному списку «всі 225 місць – прохідні», найбільший інтерес преси викликав усе ж з’їзд «Батьківщини».
На відміну від колишніх пишних форумів в актовій залі Палацу культури Київського політехнічного інституту (найбільш місткій у столиці і не такої коштовної при оренді, як Національний Палац мистецтв «Україна»), прихильники Юлії Тимошенко сьогодні зібралися на свіжому повітрі біля головного партійного офісу на Турівській. З 210 обраних у регіонах делегатів зареєструвалися 184.
Державній гімн заспівали різновікові школярі, а не крутий професійний хор. Лідера партії все ще не було і народ дивувався з цього приводу. Надто після того як віце-президент ЄНП (Європейської народної партії) Маріо Давид зізнався, що увійшов «до господи» «Батьківщини» з особливим почуттям, – бо там узрів «господиню» – вашого лідера. Яку довго й марно намагалися зламати в місцях несвободи».
– Це не ви, а ми не маємо права розбазарити такий шанс змінити Україну, – другий після Помаранчевої революції! – підкреслив один із стовпів ЄНП.
Через 15 хвилин після відкриття з’їзду Тимошенко таки з’явилася – буденно, без спецефектів. Вона зайняла місце між одним з теперішніх лідерів «Батьківщини» Ігорем Луценком (одягненим у камуфляжну форму) та жителькою міста Ясинувата Іриною Довгань.
Пам’ятаючи про пристрасть Юлії Володимирівни до тривалих емоційним промовам, делегати та гості додали своїм обличчям вираз крайньої зацікавленості.
– Це не сепаратистський рух, це ніяка не АТО. Це війна! По наших містах, по наших полях їздять російські танки, ходять військовослужбовці російської армії…
Дана сентенція, як виявилося, вибилася з продуманого Тимошенко асоціативного ряду. Надалі екс-прем’єр уникала згадки про велику державу, йменуючи її то «агресором», то «окупантом».
– Нинішня виборча кампанія – по суті, формування нової армії, яка в парламенті перемінить хід війни, – продовжувала Юлія Тимошенко. – Ми також повинні делегувати в усі країни світу кращих людей України, не лише дипломатів, а й учених, діячів культури, героїв спорту, – авторитетних людей в усіх сферах людської діяльності. Армію України повинні очолити ті, хто зарекомендували себе з кращого боку в країнах світу. І ми запропонуємо Президентові таких людей! Україна буде в НАТО, в цьому я переконана.
На думку лідера «Батьківщини», настав час сформувати «для переговорів з окупантом» потужну групу, а представники Євросоюзу більше не повинні грати роль сторонніх спостерігачів. У подальшому, сказала Тимошенко, належить повернутися до Женевського порядку переговорів. «Мирного плану Путіна насправді не існує. Йому треба протиставити наш, український план», – цією дещо суперечливою фразою Юлія Володимирівна завершила промову.

Ірина Довгань, якій випала честь сидіти поруч з відомим політиком, виступала російською. Нагадаю: жінку прихильники так званої ДНР виштовхали з власної квартири, побили в якомусь підвалі, потім прив’язали до бетонного стовпа на вулиці,аби будь-хто з перехожих міг плюнути в її обличчя або боляче вдарити. Били Ірину, як правило, жінки, а теле- і фоторепортери як ні в чому не бувало знімали екзекуцію «для історії». «Коригувальницею артилерійського вогню» пані Довгань не була. Вся провина нашої співгромадянки полягала в тому, що в її зберігалася українська символіка, а в комп’ютері зберігалося листування «компрометуючого змісту».
Присутність цієї вимушеної біженки з Донбасу спочатку витлумачили як натяк на включення жительки найбільшого в Україні залізничного вузла до партійного списку «Батьківщини».
Проте Юлія Володимирівна обрала ще більш ефектний хід.
Поставивши себе на друге місце, під №1 Тимошенко оголосила старшого лейтенанта ВПС Надію Савченко. Як відомо, смілива й відчайдушна штурман-оператор гелікоптера перебуває під арештом за звинуваченням у причетності до вбивства російських співробітників ЗМІ.
Делегатам з’їзду прокрутили ролик з Надією Савченко, в якому льотчиця оголосила про те, що «йде з цією командою». Сестра політув’язненої Віра Савченко теж балотуватиметься до Верховної Ради від «Батьківщини» – по мажоритарному округу в Київській області.
Номером третім у партсписку фігурує активіст Євромайдану Ігор Луценко, – той самий, якого викрали в розпал зимових протестів невідомі, і який дивом не замерз після екзекуції, будучи викинутим з автівки десь у сільській глушині.
Четвертий «прохідний» списковик – глава парламентської фракції «Батьківщини» Сергій Соболєв. П’ятою несподівано для багатьох оголосили 26-річну Альону Шкрум. Молода жінка навчалася в Сорбонні і Кембриджі, нині вона є експертом з адвокації проекту допомоги переселенцям, представницею Всеукраїнського благодійного форуму «Право на захист».
Троє жінок в першій партійній п’ятірці, – про таке не могли навіть мріяти головні конкуренти Юлії Тимошенко з Блоку Петра Порошенко. Ще перший глава незалежної Українці Леонід Кравчук констатував: «Президентів в Україні вибирають жінки…». Така демографія, проти якої нічого не вдієш.
До слова, «Народний фронт» ледь-ледь нашкріб для першої «п’ятірки» двох кандидаток.
Не менш виснажливим виявився аналогічний «кастинг» для штабістів Блоку Петра Порошенка. Третє місце після напружених роздумів все ж віддали Ользі Богомолець, – представниці славетної династії київських ескулапів, віднедавна раднику Президента України.
Олег БАЗАК




