Платіжки Березовського та їх роль у новітній історії України
Учора у Великій Британії померла людина, яка до останніх хвилин свого життя щиро вболівала за долю багатостраждальної України та її працелюбних людей.
Окремі вітчизняні політичні діячі вже поквапились поділитися власними сумнівами у «природності» смерті російського олігарха. Подібні настрої, судячи з повідомлень британських медіа, притаманні не лише ним. «Гречка» спробувала розібратись, чим саме допоміг нашій країні 67-літній уродженець Златоглавої, доктор технічних наук, член-кореспондент Російської Академії наук, колишній заступник секретаря Радбезу РФ та екс-депутат Державної Думи Російської Федерації Борис Березовський.
НАРАЗІ СЛІДІВ ПОЛОНІЮ НЕ ВИЯВЛЕНО. ПРОТЕ…
До місця смерті Бориса Березовського прибули експерти-хіміки і радіологи, повідомляє поліція округу Темз-Веллі. Біолого-хімічне обстеження проводиться “в якості запобіжного заходу”. Це необхідно для того, щоб поліція змогла вести розслідування обставин смерті”, – передає Бі-бі-сі слова представника британської поліції.
Видання The Telegraph цитує суперінтенданта Стюарта Грінфілда з поліції Темз-Веллі: «Ми усвідомлюємо, що виставлений кордон викликає незручності у місцевих жителів. Ми приносимо вибачення за будь-які незручності, але необхідно, щоб ми прийняли всі потрібні заходи, щоб могло бути здійснено повне і ретельне розслідування. Я б хотів запевнити мешканців, що ми переконані в тому, що ризику для цього району немає. Ця власність є частиною великої нерухомості, так що ряд доріг закритий в даний момент на деякий час».
Таблоїд The Sun пише, що поліція підтвердила факт скерування офіцерів CBRN, команди експертів з хімії, біології, радіології та ядерних проблем, для проведення низки досліджень в особняку Бориса Березовського.
Борис Березовський був знайдений мертвим у своєму будинку в містечку Аскот у графстві Беркшир неподалік від Лондона (а не в графстві Суррей, як повідомили спочатку британські ЗМІ).
Як пише видання The Telegraph, швидка допомога була викликана до будинку Березовського його охоронцем у суботу приблизно о 15:20 за місцевим часом. Представник South Central Ambulance Service заявив: “Нам подзвонила о 3.18 дня людина, яка була стурбована станом здоров’я якогось джентльмена, який проживає в Аскоті. 67-річний чоловік був виявлений на місці події мертвим. Ця смерть сталася з неясних причин і розслідується поліцією Темз-Веллі».
Як пише The Sun, Березовський був одержимий страхом за своє життя: «Він оточив себе охоронцями, які часто були озброєні, коли він перебував за межами Сполученого Королівства. В останні роки він не користувався авіалініями, а подорожував тільки на приватному літаку. Його страхи підігрівалися серією трагічних смертей російських емігрантів у Британії. Зокрема, його приятеля Олександра Литвиненка. Колишній 43-річний шпигун помер 7 років тому після того, як випив чаю з радіоактивним полонієм в лондонському готелі. У минулому році 44-річний Олександр Перепілічний помер, вийшовши зі свого будинок у Вейріджі, Суррей, для пробіжки». Кілька років тому Перепілічний просив притулку у Великобританії після того, як дав свідчення проти низки московських бізнесменів, які раніше були його діловими партнерами. Всього кілька днів тому Бі-Бі-Сі повідомило, що розслідування, проведене цією мовною корпорацією, показало, що незадовго до смерті Перепілічний пройшов медичну перевірку і ніяких проблем зі здоров’ям у нього виявлено не було. Спочатку поліція розглядала версію про смерть бізнесмена в результаті природних причин. Але навіть після двох проведених патологоанатомічних досліджень фахівці не змогли визначити причини смерті…
ПРО ТЕ, ЯК БОРИС АБРАМОВИЧ ОПИНИВСЯ НА ПЕЧЕРСЬКИХ ПАГОРБАХ
«Я не приховував і не приховую того, що привіз Бориса Березовського в Україну і познайомив його тут з багатьма людьми. З іншими він знайомився сам, – зізнається президент Всеукраїнського єврейського конгресу (ВЄК) мультимільйонер Вадим Рабинович у книзі «Олігарх», що належить перу відомого німецького дослідника проблем організованої злочинності Юргена Ротта. – Це було ранньою весною 1999 року, коли генеральний прокурор Юрій Скуратов у Москві видав санкцію на арешт Березовського у справі «Аерофлоту». Генеральний прокурор Юрій Скуратов, який зважився на обшук офісів Березовського та на видачу санкції на його арешт, був несподівано звільнений, точно так само, як рік потому прокурор Микола Волков. Офіційним приводом був відеофільм, в якому генеральний прокурор нібито був відображений в сауні з гарненькими повіями. Він (Борис Березовський – авт.) пробув у мене два дні. Природно, у мене не було проблем у розмовах з ним. Він – один з найрозумніших людей з найкращими стратегічними здібностями. Він володіє неймовірною енергією. Сподобатися кому-небудь – не проблема для нього. Для мене він – обдарований підприємець. Я не зустрічав жодної людини, яка б мислила в політичному і стратегічному плані так, як він. Він порядний зі своїми партнерами, але в іншому рахується тільки зі своїми пріоритетами, і що при цьому відбувається з оточуючими – його просто не цікавить… Природно, я хочу заробляти гроші. Але я не розглядаю це як головну мету, яка стояла і стоїть переді мною. Я намагаюся зробити щось корисне: побудувати синагогу, церкву, безкоштовну їдальню для нужденних, я жертвую гроші на гуманітарні цілі, беру участь у багатьох благодійних акціях. А філософія Березовського збігається з філософією Ніцше: перемагає сильніший. Ми відрізняємося не в діловому відношенні, – серцями».
1999-м роком також датований знаменитий вислів БАБа про Леоніда Кучму, того ж дня відтворений «головним журналістом» Вадима Рабиновича Володимиром Кацманом: «Леонід Кучма посланий Україні Богом!..». Тоді Борис Абрамович позиціонував себе ярим прихильником другого Президента України.
«МИ ХОЧЕМО ПЕРЕДАТИ УКРАЇНІ ВСІ ЗАПИСИ МЕЛЬНИЧЕНКА, БЕЗ БУДЬ-ЯКИХ ВИЛУЧЕНЬ»
Через два роки, після зникнення опозиційного Інтернет-журналіста Георгія Гонгадзе, ставлення Березовського до Кучми стало змінюватися. Надавши притулок екс-майорові Миколі Мельниченку (той нібито записав на звичайний цифровий диктофон розмови в робочому кабінеті Кучми й переправив цей «безцінний скарб» на Захід), Березовський щедро профінансував розшифровку горезвісних «плівок Мельниченка». Незабаром, однак, з’ясувалося, що «плівки» – наполовину «туфта». Не відомі широкому загалу українські комп’ютерні мастаки «накладали» на справжні розмови Леоніда Даниловича з підлеглими «потрібний текст». В результаті нехитрої маніпуляції Батько Української Нації поставав перед співгромадянами у вельми непривабливому вигляді.
Менше з тим, «антікучмістський» маховик було запущено і БАБ не міг, – принаймні до переможного завершення «помаранчевої революції 2004-2005 років» – зізнатися у своїй причетності до введення в оману широких народних мас.
Березовський, який, очевидно, не залишив поза своєю увагою «світову політичну кон’юнктуру», став допомагати тій частині українців, яка збиралася скинути Кучму і розставити на ключові позиції в незалежній державі своїх людей. Розглядаючи Віктора Ющенка в якості майбутнього лідера України, БАБ, проте, спирався на людей з його оточення: екс-представника Президента України у Верховній Раді Романа Безсмертного, процвітаючого бізнесмена єврейсько-грузинського походження Давида Жванію та колишнього офіцера Радянської Армії, котрий також пішов у Великий Бізнес, Олександра Третьякова. Надії БАБа на цих персонажів наполовину виправдалися. Роман Петрович після «помаранчевої революції» став віце-прем’єр-міністром України, Олександр Юрійович – першим помічником Президента країни, Давид Важаєвич – главою міністерства з надзвичайних ситуацій.
Російські структури, чудово усвідомлюючи, наскільки далеко може зайти новий «український» проект «лондонського вигнанця», спробували його скомпрометувати. У лютому 2004 року «праву руку» БАБа, колишнього спікера Держдуми РФ Івана Рибкіна заманили до Києва нібито для зустрічі чи то з проживаючим в Англії Борисом Березовським, чи то з його довіреною особою (Рибкін тоді балотувався у Президенти РФ). У Києві його зустріли люди народного депутата Давида Жванії, – людини з репутацією агента російських спецслужб. Що було далі, Рибкін не пам’ятає. Чи то його накачали наркотиками, чи то «шістка БАБа» просто «пішов у відрив».
Зникнення Рибкіна в Україні напередодні виборів у Росії стало приводом для розкручування міжнародного скандалу російськими ЗМІ. Запобігти якому змогла українська спецслужба. Її співробітники нібито розшукали І. Рибкіна й відправили його назад, до Росії, живим, хоча й не дуже здоровим.
«Я ЗАЙМАЮСЬ ПІДТРИМКОЮ ДЕМОКРАТИЧНИХ РЕФОРМ В УКРАЇНІ ТА У РОСІЇ»
Якщо штучно створений скандал із Рибкіним не надто підмочив репутацію пов’язаних з Березовським українських «помаранчевих», «кидок» БАБа Третьяковим та Жванією мало не став предметом затяжного судового спору у столиці Великої Британії.
У квітні 2006 року Борис Березовський подав до Вищого суду в Лондоні позов, в якому як відповідачі фігурували Давид Жванія та Олександр Третьяков. Суть претензій опального російського бізнесмена полягала у наступному: українські політики брали у нього гроші на “помаранчеву” революцію і не відзвітували за використання $22, 850 млн.
“Те, на що я давав гроші, передбачало абсолютну прозорість їх використання. Я ще раз хочу підкреслити, що я давав гроші на перебудову інституту громадянського суспільства, на інститути, незалежні від влади, – стверджував Березовський. – Ще у 2003 році до мене з цим проханням звернувся особисто Ющенко. Коли ми вперше домовилися, він розмовляв по телефону з Бадрі Патаркацишвілі, до нього приїхав Жванія, і Ющенко запевнив, що Жванія – його товариш і його людина, і просить допомогти. Бадрі сказав, що у нас вже була людина, яка просила допомогти, – Володимир Путін. На що Ющенко сказав, що він точно не Путін і всі свої обіцянки виконує, а ми, мовляв, можемо бути впевнені, що він переможе на президентських виборах, а Україна стане нормальною країною. Допоможіть, тільки допоможіть, сказав нам Ющенко».
Олександр же Третьяков у 2006-му рішуче заперечував: мовляв, ніякої допомоги від Березовського він не отримував. “Ні я, ні один з членів моєї родини не є засновником, акціонером або учасником жодної компанії, зокрема тих, які називав, називає чи називатиме Березовський”, – цитує колишнього першого помічника Президента Ющенка Інтернет-видання “Українська правда”. Ще більш їдкі репліки на адресу російського олігарха відпускав Д. Жванія.
Слід зауважити: обидва до цього часу вже не займали на політичному Олімпі своїх колишніх посад.
До слова, Жванія, числячись главою МінНС, більшу частину робочого часу проводив … на власній яхті на Дніпрі або ж взагалі на Чорноморському узбережжі. Валерієві Кальченку, призначеному на посаду заступника Жванії-міністра, доводилося працювати й за себе, й «за того хлопця». Задурно. Дана обставина була відома тодішньому прем’єр-міністрові Юлії Тимошенко. А моїх колег прекрасної статі Жванія в ході нечастих офіційних міністерських брифінгів періодично шокував не зовсім доречними висловлюваннями на кшталт «…тільки не плутайте любов із вранішньою ерекцією!».
«ПРЕМ’ЄР З ТИМОШЕНКО ЗОВСІМ НЕПОГАНИЙ, ДО ТОГО Ж ВОНА ГАРНИЙ ПОЛІТИК»
У вересні-2005 в Києві вибухнув політичний скандал. Глава Секретаріату Президента Ющенка Олександр Зінченко звинуватив секретаря РНБО Петра Порошенка у корупційних діях, а Олександра Третьякова – в тому, що він, як перший помічник Президента, блокував доступ членам уряду до Президента, перетягував на себе чужі повноваження, а також лобіював власні комерційні інтереси. Спеціальна парламентська комісія й правоохоронні органи не знайшли підтверджень цим заявам Зінченка. Суд визнав повністю необгрунтованими твердження Олександра Олексійовича і зобов’язав його принести вибачення Олександру Третьякову. Політичні експерти висловлювали припущення, що за скандалом стоїть Борис Березовський. Якому нібито наскаржилася на своїх недавніх соратників по «революції» прем’єр Юлія Тимошенко.
Віктор Ющенко, проявивши невластиву йому рішучість, звільнив зі своїх посад не лише підозрюваного в непорядних діяннях Порошенка (Третьяков пішов сам, вчасно написавши заяву), а й «призвідника», тобто О. Зінченка, укупі з главою уряду Ю. Тимошенко, котра нібито виконувала «вказівки з Лондона».
Грошей, втім, внаслідок такої потужної кадрової перестановки Березовському все одно не повернули. Що спонукало олігарха назвати оточення Ющенка «звичайними шахраями, які обманним шляхом отримали у мене гроші і не виконали обіцянок, заперечуючи тепер навіть факт зустрічі зі мною, а не те що отримання моїх грошей. Тепер зрозуміло, що ще тоді вони ні в яку революцію не вірили, люди вони в демократії не переконані, – вони хотіли просто заробити гроші».
Минулоріч Олександр Третьяков витратив неабияку суму грошей на власну передвиборну кампанію, проте до Верховної Ради по 218 виборчому округу в Києві пройшов представник «Батьківщини» Володимир Ар’єв. Давид Жванія вчинив мудріше: «вибив» у штабі Партії регіонів більш «слухняний» округ під Одесою, де впевнено переміг, і зараз у складі фракції ПР виголошує спічі відносно непоганою українською… із одеським акцентом.
Олег БАЗАК
