Де ховається Петро Мельник?

Перевіркою виявлено низку порушень у діях посадових осіб, які здійснювали такий контроль зі стаціонарного пульту моніторингу. Ці особи, зокрема, оперативно не відреагували на інформацію про порушення сигналу з браслету, неналежно здійснювали з’ясування причин та обставин цього, а також не забезпечили своєчасні заходи із встановлення місця знаходження особи, на яку накладено запобіжний засіб.

За результатами перевірки розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 367 КК України – “службова недбалість”. Інформація внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 2 до 5 років.

Вихідні ж, що минають, не принесли якихось обнадійливих звісток про долю зниклого зі свого будинку в Ірпіні ректора Національного університету податкової служби. Ну хіба що один з його адвокатів розповсюдив відверто знущальну заяву: Петро Володимирович начебто… зателефонував до слідчого, який веде справу щодо здирницьких нахилів керівника вельми важливого, за українськими мірками, вишу, – аби пообіцяти повернення до Київщини, “коли все владнається”. Настання такої години, як неважко здогадатися, визначить сам добродій Петро. Цьогоріч. Через 2 роки. Може й пізніше.

У цій ситуації “Гречці” лишається спробувати проаналізувати деякі кроки, до яких вдалися співробітники міліції. Та порівняти їх із давно відомими усім епізодами, пов’язаними з резонансним затриманням 12 з половиною років тому тодішнього містоуправителя Кіровограда.

Почну з 27 липня поточного року — дня затримання пана ректора. Принагідно зазначу: за 10 днів до цього Петро Мельник із колегами по керованому ним вишу повернулися з Міжнародної спортивної універсіади в Казані.

ЧОМУ ПАН МЕЛЬНИК МАВ У СУДІ ТАКИЙ ПРИГНІЧЕНИЙ ВИГЛЯД

Отже, тої злощасної суботи в ректорському кабінеті успішно пройшла передача двох партій мічених грошей – $5 тис. та $10 тис. Обидва «добровільні внески» від батьків двох абітурієнтів Петро Володимирович запропонував занести йому особисто, минаючи посередників. По завершенні процедури (що, можливо, вже давно стала для ректора звичною), до його кабінету стрімко увійшли співробітники міліції.
Про те, що відбувалося з засновником найпрестижнішого українського вишу впродовж наступних годин, офіційні представники МВС та прокуратури оповідали явно не змовившись щодо єдиної лінії поведінки. Пересічний суддя з Новгородки або Малої Виски в такій ситуації напевно б мовив: “Плутаєте показання, шановні!”.

За версією міліцейських, появу непроханих гостей Мельник сприйняв абсолютно спокійно і не чинив перешкод при проведенні первинних слідчих дій.

За словами ж прокурорських, зафіксованих телевізійниками в ході судзасідань у Печерському районному суді Києва, фізично міцний ректор, немов граючись з гирями у спортивній залі, розкидав у різні боки охоронців правопорядку; тим довелося кликати підкріплення з «окупованої» ректорської приймальні. Ті ж представники державного обвинувачення стверджують: Петро Володимирович насправді розгубився і кілька разів намагався… витерти руки, щоб люмінофор не засвідчив на його кінцівках слідів від зіткнення з «данайським даром».

Особисто мені більш схожою на правду здається друга версія. Уявіть собі: людина, яка створила на базі пересічного провінційного технікуму відомий на всю Співдружність Незалежних Держав виш, яка звикла відповідати за поведінку будь-кого з підлеглих, професорів та викладачів, студентів або допоміжного персоналу, раптом відчуває прояв кричущої неповаги — чи не вперше за понад півтора десятка останніх років. Ця ж людина, – на відміну від кіровоградця, який на початку нульових років наважився увійти до Фронту Національного Порятунку під проводом Юлії Тимошенко — жодного разу у своїй кар’єрі не зрадила панівній верхівці, очолюваній Віктором Януковичем.

Абстрагуючись від вже згаданого затримання на березі річки Інгул, – за вияв непокори діям співробітників міліції пана ректора, як і екс-мера Кіровограда, правоохоронці швидше за все, добряче відлупцювали. З метою принизити людську гідність, а також пришвидчити час “спускання на грішну землю” особи, яка раптом перетворилася на звичайнісінького “хлопчика для биття”.

РЕКТОРА ЗРАДИЛИ ЛЮДИ З ЙОГО ОТОЧЕННЯ?

Податкове відомство – одне з дев’яти (можливо, й більше) силових структур, що мають законне право на ОРД, оперативно-розшукову діяльність. Відповідно, у виші, де студенти навчаються навичкам непомітно проникати до замкнених приміщень, перлюструвати пошту й прослуховувати телефонні розмови потенційних «руйнівників економіки» (чи то пак осіб, котрі ухиляються від оподаткування), зобов’язані були знати про підготовку «міліцейської провокації» (як згодом характеризував передачу двох хабарів сам заарештований) і тим більше своєчасно доповісти ректорові про появу на підступах до його кабінету співробітників міліції. У цьому випадку пан Мельник перетворив би процес хабароотримання на тривіальний елемент «рольової гри».

Якщо ж підлеглі не виконали покладених на них обов’язків, виходить, що їх або перекупили, або залякали, або проробили те й інше одночасно.

«Розбір помилок», який неминуче пройде за участю Петра Мельника після повернення в крісло ректора, може обернутися купою неприємностей для його недоброзичливців.

Про те, що сам Петро Володимирович сприймає фантасмагоричні пригоди останніх двох тижнів свого бурхливого життя як неминучу плату за своє особливе місце в історії становлення ремесла митарів в незалежній Україні, свідчить його зникнення з-під цілодобового міліційного нагляду. Не виключено, що покровитель Мельника, прем’єр-міністр Микола Азаров після повернення з відпустки поставив підлеглим завдання: розробити і провести комбінацію по відведенню найближчого соратника від караючого меча Феміди. Наразі комбінація проходить бездоганно…

Куди відвезли поміщеного під домашній арешт ректора Податкового університету після «випадкового» виходу з ладу надягнутого на нього електронного браслета?

НА ЯКІЙ КАФЕДРІ ВІДТЕПЕР ВИКЛАДАТИМЕ ПЕТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

Навряд чи Петро Володимирович в даний час перебуває у батьківській оселі в селі Ремчиці Сарненського району Рівненської області. Притому що з поліської глухомані досить легко нелегально перебратися до сусідньої Білорусії (чим щодень займаються земляки доктора економічних наук), існує ризик потрапити на очі комусь із недоброзичливців. Нарід в цих місцях, де зароджувалася УПА (Українська Повстанська Армія), – нині зовсім не той героїчний, яким прийнято було зображувати його у видрукованих при Президентові Вікторі Ющенку підручниках історії. З’явися Мельник у родовому будинку – його б вмить «злили» і міліціонерам, і прокурорським.

Значно ймовірніше знаходження втікача-ректора у Росії.

У Казані, де Петро Володимирович натхненно працював на чолі української делегації ще й як віце-президент Міжнародного студентського футбольного союзу, у нього були досить цікаві й корисні контакти з високопоставленими російськими політиками і державними діячами.

«Гречка» не готова стверджувати, ніби наш земляк, запрошений на церемонію урочистого покладання на президента РФ обов’язків голови Студентської спілки Російської Федерації, по-дружньому поплескував по плечу Володимира Путіна й бажав йому всіляких гараздів на новому терені. Достовірно відомо, однак, про неодноразові раути й банкети МСФС, організовані президентом Міжнародного студентського футбольного союзу генерал-лейтенантом російської поліції Алу Алхановим. Для тих, хто призабув: Алханов – колишній президент Чечні, а нині заступник міністра юстиції Російської Федерації. На тих заходах за участі досить заможних спортивних функціонерів-гостей столиці Татарстану Алу Дадашевич не шкодував захоплених епітетів на адресу «податкового генерала» з України.

Виш, перетворений за допомогою глави українського уряду Миколи Азарова з колишнього Ірпінського торфотехнікума, не без сприяння генерала Алханова віднедавна став базовим для підготовки податківців всіх країн-членів СНД. Крім Національного університету ДПС України, таким статусом володіє тільки Фінансовий університет при Уряді Російської Федерації. Ось в ньому з часом й може «спливти» в якості професора нинішній віце-президент Міжнародного студентського футбольного союзу. Надто, як стверджують знаючі люди, паспортом громадянина РФ Петро Мельник обзавівся завчасно. Тому й так легко наш співвітчизник віддав, за рішенням Печерського райсуду, свої загальногромадянський та закордонний паспорти.

Олег БАЗАК