Спорт

Бейсбол на Кіровоградщині: історія титулованих імен

. 2547

“Гречка” публікує заключну частину спогадів про витоки бейсболу на Кіровоградщині та його команди: від першого тренування до першого чемпіонського титулу.

У попередніх публікаціях писали про найпершу команду, а також про те як підсилювали склад команди. Сьогодні продовжуємо історію бейсболу в області.

Ця частина історії викладена по інтерв'ю «Юрій Бойко: людина, одержима спортом», вперше опублікованому в тижневику «Спортревю New» в липні 2016 року.

Влітку 1989 року Юрій Бойко закінчив факультет фізичного виховання Кіровоградського державного педагогічного інституту (зараз Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка) та поступив на роботу викладачем кафедри фізвиховання Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування (зараз Центральноукраїнський національний технічний університет). З початком навчального року тодішній завідувач кафедри Микола Романенко запропонував починаючому співробітникові вести в КІСМ секцію бейсболу.

«На той момент я бачив себе, в першу чергу, головним тренером футбольної команди, тому пропозицію відхилив, не бачачи в ньому сенсу, – розповідає Юрій Бойко. – Раніше я не стикався із бейсболом, хоча вже тоді бейсбол розвивався в льотному училищі і починався на факультеті фізичного виховання, навіть в КІСМ навчалися студенти з країн Латинської Америки, які розбиралися в бейсболі і часто грали між собою на спортмайданчику біля гуртожитків інституту.

За радянських часів існувала традиція відправляти викладачів і наукових співробітників в колгоспи на збирання врожаю. Восени 1989 року мені, як новачкові і молодому співробітнику, загрожувала поїздка в колгосп місяці на два. Майже одночасно Юра Колаковський запросив поїхати на тиждень разом з кіровоградськими бейсболістами в Хмельницький на фінал Кубку УРСР із бейсболу (і можна забути про колгосп). Звичайно ж, я вибрав поїздку на бейсбольний турнір, і це стало поворотним моментом мого життя.
Збірна Кіровограда складалася із курсантів льотного училища і студентів факультету фізичного виховання КДПІ (деякі з них виявилися моїми знайомими по навчанню на факультеті). Від мене нічого особливого не вимагалось, окрім як дивитися за грою зі сторони. Крім цього Колаковський і Рябухін відразу ж видали мені бейсбольну ловушку і поставили до гравців кидати один одному м'яч (це такий елемент тренувальної розминки). З огляду на те, що в школі я майже завжди вигравав змагання з початкової військової підготовки та далеко кидав гранати, плюс мав хорошу координацію, розвинену, завдяки заняттям різними видами спорту, у мене вийшло добре подавати м'яч у бейсболі, та й сам вид спорту мені сподобався. По завершенні турніру я повертався до Кіровограда із чіткою метою: набрати та тренувати в інституті сільгоспмашинобудування бейсбольну команду.

Протягом навчального року я придивлявся до студентів першого курсу, агітуючи записатися до нашої секції найбільш фізично міцних, хто раніше вже займався яким-небудь видом спорту і мав розвинену координацію. При цьому я сам навчався бейсболу у латиноамериканських студентів (найбільше мені допомагав панамець Аріель Родрігес). В лабораторії кафедри верстатів виточили на верстаті чотири саморобні дерев'яні бейсбольні біти (вагою два-три кілограми кожна, що в півтора-два рази важче типових фабричних біт). Я закупив в спортивному магазині за свої гроші 100 гумових м'ячів (один м'яч коштував один рубль, а моя зарплата тоді становила десь 90 рублів). І всю зиму ми тренувалися в спортзалі інституту: відбивали, кидали і ловили м'ячі.

Потім до нашої секції додалися десятикласники 13-ої школи Кіровограда і нові студенти-першокурсники. Ми продовжували тренуватися в залі і вже почали проводити спаринги із командою факультету фізичного виховання. Грали із факультетом на футбольному полі ФФВ, в тому числі і взимку. Просто взимку одягали на ноги поліетиленові пакети, щоб не промочити взуття. Грали просто – до темряви. А коли сутеніло, ми (бейсболісти секції КІСМ) брали ловушки, біти, поверталися до інституту і тренувалися у спортзалі. Після бейсбольного тренування могли залишитися в залі пограти в баскетбол. Як правило, наші тренування закінчувалися в районі 23:00. У нашій секції займалися студенти і школярі, комусь потрібно було все планувати і контролювати, тому я відразу взяв на себе функції тренера.

Можна сказати, ми всі тоді були одержимі бейсболом. Причому, ми не думали про якісь чемпіонати. Ми просто полюбили цю гру і хотіли навчитися грати в бейсбол...

31990

Перша бейсбольна команда КІСМ, 1990 рік.
На фото: (верхній ряд, зліва направо) Олег Згривець, Олександр Романенко, Руслан Дейкун, Юрій Бойко (головний тренер), Павло Сідун, Олександр Ютиш.
(Нижній, зліва направо) Максим Шаганов, Володимир Бабаліч, Сергій Бірюков, Олександр Ященко, Володимир Шалімов

Дебютним турніром бейсбольної команди КІСМ стала універсіада вузів Міністерства сільськогосподарського машинобудування, що проходила в 1991 році в Хмельницькому. Ми займалися бейсболом від сили один рік, а довелося грати проти вузів Львова, Хмельницького, Маріуполя, Сімферополя, в складі яких виступали іноземні студенти-бейсболісти, а також бейсболісти, що мали за плечима досвід змагань рівня Вищої ліги чемпіонату СРСР (за команду Сімферополя навіть грав член юніорської збірної СРСР).

Наша команда-новачок викликала справжній фурор. Незважаючи на «особливе» ставлення до нас суддів, ми все ж пробилися до фіналу універсіади, де поступилися команді Хмельницького, за яку грали кілька кубинських студентів. У підсумку, бейсбольна збірна КІСМ посіла друге місце із семи команд – феноменальний успіх!

Цей турнір дуже вплинув на долю бейсболу в інституті. По-перше, значний результат на початковому етапі становлення команди є сильним стимулом для подальшого прогресу гравців. По-друге, завдяки нашому досягненню, в інституті повірили у секцію бейсболу і в мене, як бейсбольного тренера. Інститут закупив для нас у Ленінграді в кооперативі «АРС» 12 ловушок, наша секція отримала підтримку і зручний час для тренувань у спортзалі. Напевно, все це сприяло тому, що бейсбол закріпився в навчальному закладі на багато-багато років».

41992

Бейсбольна команда ФФВ КДПІ, 1992 рік.
По центру тренери Валентин Рябухін і Олег Бойко (направлений до Кіровограда із Києва тренером з бейсболу на початку 1992 року)

51992

Бейсбольна команда КІСМ, 1992 рік.
На фото: (перший ряд) Володимир Шалімов, Олександр Ютиш, Віталій Майстренко, Олександр Ященко, Олексій Морозов, Володимир Бабаліч.
(Другий ряд) Павло Сідун, Дмитро Неліпа, Михайло Нетребенко, Олександр Романенко, Юрій Бойко (тренер), Сергій Бірюков, Максим Шаганов

Як уже згадувалося раніше, восени 1991 року команда Кіровограда «Ікар», складена, переважно, зі студентів факультету фізичного виховання КДПІ та студентів КІСМ, їздила в Москву для участі в відборі до Першої ліги чемпіонату СРСР з бейсболу. Взимку між 1991 і 1992 роками команда бейсбольної секції факультету фізвиховання і команда бейсбольної секції КІСМ тренувалися окремо (прим.: на знімках вище вони навіть сфотографовані як різні команди), але вже навесні вони почали виступати разом і Юрія Бойка призначили головним тренером об'єднаної бейсбольної команди міста. Ця команда в сезоні 1992 року виступала в Першій лізі чемпіонату вже незалежної України ще під колишньою назвою, звичною для бейсбольних збірних Кіровограда – «Ікар», хоча команда давно вже не мала відношення до льотного училища. Тому наступного року у Вищій лізі чемпіонату України дебютувала кіровоградська команда із назвою «Гарт» – від назви спортивного товариства. Крім цього, одразу дві команди представляли наше місто у Першій лізі: «Гарт»-2 та «Юність». У сезоні 1993 року «Гарт» посів шосте місце із восьми команд Вищої ліги та вийшов до півфіналу Кубку України з бейсболу.

Історична довідка: V розіграш Кубка України з бейсболу, Київ, 5-9 жовтня 1993 року. Учасники: «Альянс» (Київ), «Південний Смерч» (Іллічівськ), «Алмаз» (Київ), «Славія-Резон» (Київ), «Гарт» (Кіровоград), «Побутовець» (Київ), «Альянс»-2 (Київ), «Строма-Фотон» (Сімферополь). Півфінали: «Південний Смерч» - «Гарт» 17:5; «Побутовець» - «Альянс» 7:6. Фінал: «Південний Смерч» - «Побутовець» 12:11.

У 1994 році в чемпіонаті України кіровоградські команди виступали знову під новими назвами: «Колос» (Перша ліга) і «Горн» (Вища ліга). Старша за рангом команда міста отримала назву від імені спонсора – однойменної фірми відомого на той час кіровоградського бізнесмена і політика Олександра Нікуліна, майбутнього президента Федерації бейсболу та софтболу України та міського голови Кіровограда.
Саме у тому сезоні «Горн» виборов свої перші медалі: «бронзу» чемпіонату України і «срібло» фіналіста Кубка України. А вже в наступному році кіровоградський «Горн» виграє свій перший титул чемпіонів України і перший Кубок України, заклавши чемпіонську династію на десятиліття...

Історична довідка: VIII чемпіонат України з бейсболу, 1995 рік. Учасники в порядку підсумкової турнірної таблиці: «Горн» (Кіровоград) – 12 перемог і 3 поразки, «Побутовець-Космос» (Київ), «Альянс-Кебот» (Київ), «Кримські Яструби» (Сімферополь). Знялися зі змагань: «Фотон» (Сімферополь), «Морські Вовки» (Іллічівськ).
VII розіграш Кубку України з бейсболу, 5-9 жовтня 1995 року, Кіровоград. Учасники: «Горн» (Кіровоград), «Кримські Яструби» (Сімферополь), «Дарницькі Тигри» (Київ), «Легат» (Київ), «Горн»-2 (Кіровоград), ДЮСШ (Львів). Півфінали: «Горн» - «Горн»-2 12:10; «Легат» - «Кримські Яструби» 10:2. Фінал: «Горн» - «Легат» - 6 4.

У 2020 році, старша бейсбольна команда Кропивницького під назвою «BioTexCom-КНТУ» виграє 25-й титул чемпіонів і 23-й Кубок України з бейсболу в історії цього виду спорту в нашому місті.
Головний тренер «BioTexCom-КНТУ» зразка 2020 року, як і головний тренер бейсбольних команд міста на початку 1990-х років, – Юрій Бойко, з тією різницею, що тоді Юрій Жоржович був граючим тренером команди і викладачем кафедри фізвиховання КІСМ, а зараз – доцент кафедри ЦНТУ, Заслужений тренер України, разом зі збірною України U21 – срібний призер молодіжного чемпіонату Європи 2012 року і чемпіон Європи з бейсболу 2016 року.

Три гравця кіровоградських команд 1990-х років, які починали займатися бейсболом на факультеті фізвиховання та в КІСМ, зараз тренери: в сезоні 2020 Сергій Лімаренко і Руслан Дейкун на чолі команди «BioTexCom-СДЮШОР» стали срібними призерами чемпіонату України, а Василь Антошко разом із командою «СДЮШОР-ОШВСМ» виграв золоті медалі чемпіонату України з софтболу.

Гравець «Гарту»-«Горну» 1990-х Сергій Болілий зараз провідний бейсбольний суддя України із ліцензією Європейської конфедерації бейсболу.

Ще одне прізвище можна знайти в ігрових складах кіровоградських команд 1990-х років і в складі нинішнього «BioTexCom-КНТУ»: Дмитро Неліпа, жива легенда українського бейсболу, грає ось уже 30 років поспіль...

Історія назв першої бейсбольної команди міста: «Ікар» (1989-1992); «Гарт» (1993); «Горн» (1994-2000); «СДЮШОР-Віта» (2001); «КДТУ» (2002-2003); «КНТУ-ОШВСМ» (2004-2009); «КНТУ-Єлисаветград» (2010-2016); «BioTexCom-КНТУ» (2017– наш час).

Підготував Олександр Виноградов
Фото надані Юрієм Бойко

Історичні довідки наводяться за інформацією майстра спору СРСР з бейсболу Сергія Безбабного по вебархівам сайту baseball.in.ua.

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама