Купальська велоніч – ми можемо і це!(ФОТО)
Нестандартні акції кіровоградських велолюбителів з недавніх пір перестали дивувати і обивателів обласного центру, і транзитних гостей міста. Але поява на нічних вулицях близько півсотні велобайкерів з увімкненими фарами, які неквапом рухаються колоною по міських центральних магістралях злегка шокувало вечірній Кіровоград. Так розпочалася Купальська велоніч від велоклубу “Там Де Ми”.
Реакція містян була більш ніж доброзичливою – ми не гарчали моторами, не порушували правила, не влаштовували вуличних гонок. Хоча, за словами організатора акції Сергія Ларшина, дзвінок з ДАІ все ж був: «Чому без нас?” Довелося пояснити, що це звичайні клубні “покатушки”, і великий фурор ми робити не будемо.
На виїзді з міста, у “Копілки”, несподівано загальмував “Мерседес”, з якого цікаві запитали: «А ви звідки і куди?” Дізнавшись про те, що ми місцеві, вони були в реальному шоці. ” Ага, це ви так, типу, відриваєтеся … “, після чого неспішно від’ їхали, розвернулися, посигналили і рушили відриватися по-своєму. Реакція решти водіїв практично не відрізнялася – сигнали – привітання звучали на кожній вулиці, якою ми їхали до мети. Крики та коментарі подиву звучали і від пивоманів, які тусуються на зупинках і в місцях масового відпочинку. Дійсно, ми не чекали дива – ми дивували самі.
Головне дійство розпочалося в околицях Новопавлівки, куди трохи поріділа колона, злегка збільшивши швидкість, добралася польовими дорогами. Героєм ночі став …. бродячий собака, який приблудився до нас та супроводжував колону від самої «Копілки» і крутився серед “велоночників” до самого ранку.
По прибуттю розпалили один з найголовніших символів свята – вогнище. Від стрибків через багаття на байках вирішили відмовитися, тож стрибали в звичайний спосіб і хто як умів. “Квiтку папоротi” шукали довго, але безуспішно – мабуть, від спеки сховалася. Кульмінацією став запуск на воду віночків з палаючими свічками.
Ранкове повернення відбувалося для багатьох без особливого ентузіазму – для деяких новий робочий день, комусь хотілося побути ще, але практично всі були одностайні в одному: “Ми це зробили!». Ми внесли свій стиль у відому вже концепцію, тож наше свято Івана Купала ніяким заїжджим варягам не відняти. Перефразовуючи кота Матроскіна – “Цеее нааашеее!!!”
Перший млинець в черговий раз комом не став. І, незважаючи на невелику (за мірками велоакцій) кількість учасників, велоклуб “Там-Де Ми” росте і розвивається. Тому всіх, кому цікавий активний нетрадиційний відпочинок, хто хоче знайти нових друзів або поділитися новими ідеями, ми запрошуємо до наших лав. Доріг вистачить на всіх!
Максим Гуцалюк,
член велоклуб «Там-Де-Ми»
