Розвиток фантазії і дрібної моторики: у Кропивницькому працює безкоштовна студія пісочної анімації (ФОТО)
– Тепер розбудимо нашу фантазію. Розподіляємо пісок, ставимо відбиток однієї руки, потім домальовуємо, що ми там бачимо. На що схоже? У Люби вийшов лебідь. У Владіка восьминіг? – каже викладачка.
– Ні, в мене монстр,– серйозно відповідає Влад.
Так починається заняття із пісочної анімації, у першому – єдиному і безкоштовному курсі в Кропивницькому, де навчають дітей від 6 до 9 років.
У “Центрі дитячої та юнацької творчості”, що розташовується на вулиці Добровольського 22, щовівторка та щочетверга на двогодинні заняття приходять любителі пісочної анімації.
З дітками займається Оксана Качуровська, яка навчалась на мистецькому факультеті ЦДПУ ім. Володимира Винниченка. Також жінка викладає валяння та декоративний розпис.
Малюки приходять з садочку, коли там починається тиха година. Школярі після уроків.
– Заняття люблю, тільки з школи довго йти, а після чекати автобус, – розповідає школярка Настя.
У кабінеті в кожного є робоче місце, для менших і старших різні за розміром парти. За столом саморобні дощечки з склом, які використовують для вправ. І один великий стіл з підсвіткою, біля нього дітки по-черзі займаються з викладачкою.
Дівчина розповідає, що кожного року позашкільні заклади стикаються з проблемою, як зацікавити дітей. Доводиться вигадувати щось нове. Мистецтву пісочної анімації Оксана навчилась по інтернету, за літературою та відео уроками, потім спробували зробили перший світловий стіл та набрати експериментальну групу.
– Набрати дітей все складніше й складніше їх треба зацікавити, а в`язання гачком уже не таке актуальне як більш популярні нові мистецтва,– розповідає Оксана.
Дощечки зі склом для вправ зробили самі. Надалі планують адаптувати їх, щоб підсвічувались на батарейках з LED лампочками. Зробити кожному стіл з різнокольоровою підсвіткою не дозволяє техніка безпеки, адже біля кожного ставити розетку заборонено.
– Цей стіл ми зробили самі,– розповідає Оксана .- За ним дітки працюють зі мною по-черзі. Він повністю такий як повинен бути для пісочної анімації, можна знімати зверху і проектувати на проектор.
Поки Оксана розповідала мені про особливості занять, дітям дозволила малювати, що хочеться:
– Кожен поводить себе з піском як в пісочниці, одна дитина сидить щось ковиряє інша вся в піску. Під кінець заняття ми змітаємо два мішки піску. Біля когось гора піску, а біля когось немає,- От Даша зараз гладить просто пісок, Люба щось кружляє, а Фєдя любить сидіти і весь час його перебирати. Влад експресивний дуже, показує і характер і настрій, проте заняття їх заспокоює.
Курс пісочної анімації має різні теми, від морського світу до неіснуючих тварин за мотивами Марії Приймаченко. Програма по якій працює гурток розрахована на кілька років з кожним роком вона стає складнішою. Зараз вона називається «малювання піском», а на наступний рік – це «пісочна мультиплікація», коли виходить сюжет і можна знімати.
На перших темах вивчають, що таке композиція, декор, основи малювання. Також протягом року поступово знайомляться з елементами казки «Колобок» щоб потім малювати її повністю. У кінці навчального року планують зробити звітний концерт малювати і показати на проекторі цю казку .
– Сьогодні ми будемо робити неіснуючих тварин чому, бо всі тварини мають цікавий декор. Колір ми не можемо передати, об’єм дуже складно, а от саме декор, відбитки на піску виходять добре,– розповідає Оксана.
Домашнє завдання у діток було намалювати вдома казкову тварину, адже сьогодні розпочали нову тему.
Коли Оксана Миколаївна починаємо говорити завдання, діти поринають в процес і заспокоюються:
– На заняттях вони заспокоюються, а потім виходять і мами говорять, що енергії дуже багато збирається за цей час,- розповідає викладачка.
Розпочинають вправи. Малюють хвилю спочатку одним пальчиком, потім двома, трьома і всією ручкою. В той же час заняття розвиває дрібну моторику, яка впливає на увагу, пам’ятть, мову і загальний стан нервової системи малюка.
Наприкінці заняття на дощичках для вправ дітки почали повторювати орнаменти.
– Де ми його застосуємо?
– Намалюємо в бабусі на хустці,- відповідають діти.
Хтось малює орнаменти з відбитків рук, інші малюють пальчиками квіточки,а хтось з тарганів.
Потім всі підходять до великого столу і разом малюють бабусю, дідуся та колобка.
Оксана каже, що охочих займатися анімацією багато і згодом груп може бути кілька.
– Так як це був експериментальний курс я побоялась заявити, що наберу три групи. Я не знала чи можу набрати навіть одну. Тепер практика показує що ми можемо набрати дитячу групу і розробити програму і набрати старшу групу,– розповідає Оксана.
Ірина Маслюкова
